Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
В разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу до іншої місцевості; вступ до закладу освіти; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї, відповідно до медичного висновку, або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Ці норми закріплено у статті 38 КЗпП.
Також нагадаємо, що стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє працівникові в зв’язку з веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для його життя й здоров’я розірвати трудовий договір за власною ініціативою в строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану та залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).