Працівник роками не ходить у відпустку: що загрожує роботодавцю

Працівник роками не ходить у відпустку: що загрожує роботодавцю

Як бути в ситуації, коли працівник не брав відпустку понад рік? Які можуть бути наслідки для підприємства? Якщо передбачено штраф, то чи можливий він під час воєнного стану?

Грубим визнається порушення таких основних прав людини, які передбачені Конституцією України або самостійними законодавчими актами.

Такими визнано право на оплату праці, право на відпустку, право на оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законом, право на відпочинок.

Відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи і заробітної плати.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки (частина перша статті 2 від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Закону України «Про відпустки», (далі — Закон № 504).

Право на відпустки у працівника зберігається й у разі його звільнення (стаття 3 Закону № 504). Відповідно до статті 74 КЗпП та статті 2 Закону № 504, кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності, має право на щорічну відпустку.

Це право забезпечується:

  • гарантованим наданням відпустки певної тривалості, встановленої Законом № 504;
  • збереженням на період відпустки робочого місця (посади) і заробітної плати;
  • забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону № 504.

У частині п’ятій статті 11 Закону № 504 зазначено вимоги щодо ненадання працівникам щорічних відпусток, зокрема, забороняється: ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Особа, на яку покладений обов’язок дотримання трудового законодавства, а саме: керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Тобто грубим буде порушення таких основних прав людини, як право на відпустку, право на відпочинок та інші трудові права, які гарантовані Конституцією України, КЗпП, низкою законів та підзаконних актів.

Ненадання відпусток є підставою для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за статтею 41 КУпАП (штраф від 30 до 100 н. м. д. г.)

Також статтею 265 КЗпП передбачено штраф за «порушення інших вимог трудового законодавства» — у розмірі 1 мінімальної зарплати.

Особливості воєнного стану:

— На період дії воєнного стану призупинено обов’язок роботодавця надавати невикористану щорічну відпустку протягом не більше ніж 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, а також заборону ненадання щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років підряд.

— Штрафи за порушення трудового законодавства, передбачені статтею 265 КЗпП під час воєнного стану не застосовуються (частина третя статті 16 Закону №2136) за умови виконання у повному обсязі та в установлені строки приписів перевіряючих про усунення виявлених порушень.

Вікторія Ліпчанська, керівник Центру правової допомоги ФПУ