
Якщо роботодавець компенсує працівнику витрати на проїзд з дому до роботи і назад (таксі чи громадський транспорт), такі суми вважаються додатковим благом у розумінні Податкового кодексу України і включаються до оподатковуваного доходу працівника.
Поїздка «дім–робота–дім» не є виконанням трудових обов’язків, тому обов’язку компенсувати ці витрати у роботодавця немає, це його право. Але якщо компенсація виплачується, навіть за наявності чеків чи квитанцій, вона оподатковується як звичайний дохід працівника.
У 2026 році з грошової компенсації витрат на проїзд утримуються:
- 18 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО);
- 5 % військового збору.
Обов’язок нарахувати, утримати та перерахувати ці податки до бюджету покладається на роботодавця як податкового агента. Працівнику окремо сплачувати податки з такої компенсації не потрібно.
Якщо роботодавець правильно утримав ПДФО і військовий збір із суми компенсації та відобразив дохід у звітності, то:
- подавати річну декларацію про майновий стан і доходи лише через отримання такої компенсації працівнику не потрібно.
Коли роботодавець не видає гроші, а сам купує для конкретних працівників проїзні документи, поповнює транспортні картки або оплачує індивідуальні поїздки на таксі:
- Застосовуємо натуральний коефіцієнт для розрахунку ПДФО. Оскільки дохід надано у негрошовій формі (пп. 164.5 ПКУ), базу оподаткування для ПДФО множать на коефіцієнт 1,219512.