Конфлікт інтересів чи незаконне звільнення? Позиція Верховного Суду щодо головного бухгалтера.
Верховний Суд поставив крапку у трудовому спорі між головним бухгалтером ТОВ «Енерго Збут Транс» та роботодавцем, який звільнив її із займаної посади у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме підпункту 1 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 глави 1 розділу VI Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», що призвело до втрати довір`я керівником товариства до головного бухгалтера (справа № 757/26467/22-ц).
Суд роз’яснив, коли можливе звільнення за пунктами 1 і 2 частини першої статті 41 КЗпП України, і які докази для цього необхідні.
Обставини справи
ОСОБА працювала:
• з 25 червня 2021 року — заступником головного бухгалтера;
• з 03 серпня 2021 року — головним бухгалтером;
• за суміщенням — помічником директора з кадрових питань.
У серпні 2022 року щодо неї було проведено службове розслідування через інформацію, що вона та двоє працівників бухгалтерії є близькими родичами.
Роботодавець вважав, що вона:
• не повідомила про конфлікт інтересів;
• порушила антикорупційне законодавство;
• втратила довіру керівництва.
9 вересня 2022 року її звільнили на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 Кодекс законів про працю України.
Позиція Верховного Суду
Звільнення за втрату довіри: що означає ця підстава?
Пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП передбачає можливість звільнення працівника у зв’язку з втратою довір`я, але лише за наявності сукупності умов:
- працівник безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності;
- встановлено винні дії;
- такі дії дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця.
Важливо: сама по собі посада (наприклад, головний бухгалтер) не означає автоматичного статусу особи, що безпосередньо обслуговує матеріальні цінності.
Суд також зазначив:
Необхідно встановити, чи становить обслуговування цінностей основний зміст трудових обов’язків працівника.
Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, — це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.
У цій справі:
• посадові обов’язки не передбачали безпосереднього приймання, зберігання чи видачі матеріальних цінностей;
• не доведено фактів зловживань або порушення порядку проведення операцій;
• відсутні докази матеріальної шкоди.
Висновок: формальне посилання на втрату довір`я без доведення винних дій є незаконним.
Чи достатньо припущень для втрати довір`я?
Верховний Суд з посиланням на рішення у справах №№ 359/3683/18; 543/690/16-ц; 573/546/19 та ін. зазначив:
Втрата довір`я не може ґрунтуватися на припущеннях або підозрі.
Має бути встановлено конкретні протиправні дії.
Роботодавець повинен довести причинно-наслідковий зв’язок між діями працівника та втратою довіри.
Сам факт родинних зв’язків між працівниками:
• не є автоматично порушенням,
• не доводить наявність конфлікту інтересів,
• не свідчить про заподіяння шкоди підприємству.
Втрата довіри — це правова категорія, а не суб’єктивне ставлення керівника.
Чи було одноразове грубе порушення?
Пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП дозволяє звільнення головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
Але Суд підкреслив:
• наказ має містити чіткий опис конкретного порушення;
• загальне посилання на норми антикорупційного законодавства є недостатнім.
У наказі не було конкретизації, у чому саме полягало порушення.
Висновок: роботодавець не довів ані грубого порушення, ані підстав для втрати довір`я.
Результат
Верховний Суд:
- скасував постанову апеляційного суду
- залишив у силі рішення про поновлення на роботі
- визнав звільнення незаконним