З 19 липня 2022 року держава скасувала обов’язок роботодавців виплачувати середній заробіток працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації. Відповідно, за ними припинив накопичуватися й стаж, що дає право на щорічну основну відпустку. Проте багато українських компаній та підприємств прагнуть підтримати своїх захисників і захисниць, забезпечуючи їм додаткові фінансові й соціальні гарантії.
Розглянемо, як роботодавець може законно зберегти виплати й відпускний стаж мобілізованим працівникам за рахунок власних коштів, і як правильно оформити такі кадрово-бухгалтерські процедури.
- Чи може роботодавець добровільно виплачувати кошти мобілізованим працівникам?
Так, може. Законодавство України не забороняє роботодавцю бути лояльним і надавати додаткові гарантії, порівняно з державним мінімумом.
- Правова підстава: Відповідно до статті 9-1 Кодексу законів про працю України, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів мають право встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників.
- Як це правильно кваліфікувати: Такі виплати не є обов’язковим «середнім заробітком» у розумінні статті 119 Кодексу (яка для мобілізованих була змінена). Вони виступають як додаткове матеріальне заохочення чи соціально-побутова пільга, гарантована безпосередньо підприємством за власні гроші.
- Чи дає така добровільна виплата право на стаж для щорічної відпустки?
ТАК, але виключно за умови її правильного юридичного формулювання.
- Юридична логіка: Пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки» чітко зазначає: до відпускного стажу зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата (повністю або частково).
- Головне правило для кадровика: Якщо роботодавець у своїх внутрішніх документах визначає цю гарантію саме як збереження заробітної плати (або її частини, наприклад, 50% чи 100% окладу/середнього заробітку), в працівника автоматично продовжує накопичуватися стаж для щорічної відпустки. Оскільки виконується базова вимога закону – за увільненим працівником зберігаються і місце роботи, і оплата.
- Чи можна зараховувати відпускний стаж мобілізованим без виплати грошей?
НІ, це заборонено й вважається порушенням.
Деякі роботодавці намагаються діяти за принципом: «Ми не маємо фінансової можливості платити гроші щомісяця, але хочемо зробити жест доброї волі – просто нараховувати працівнику дні відпустки за період служби, щоб він відгуляв їх після демобілізації».
- Чому так не можна: Правила обчислення відпускного стажу (стаття 9 Закону «Про відпустки») є імперативними (суворо обов’язковими для всіх). Роботодавець не має права самостійно змінювати державні критерії підрахунку стажу «на папері». Без фактичного збереження заробітної плати (або інших підстав, прямо передбачених статтею 9) стаж для щорічної відпустки нараховуватися не може.
- Законна альтернатива: Якщо бюджет підприємства обмежений під час війни, але ви хочете надати демобілізованому захиснику більше днів відпочинку в майбутньому, скористайтеся частиною 2 статті 4 Закону «Про відпустки». Вона дозволяє роботодавцю встановлювати за власні кошти інші види додаткових відпусток. Ви можете запровадити на підприємстві спеціальну «Додаткову відпустку для демобілізованих працівників» певної тривалості (наприклад, 14 календарних днів).
- Алгоритм дій: як правильно оформити добровільні гарантії
Щоб у податкових органів, інспекторів Держпраці та аудиторів не виникли претензії щодо неправомірного нарахування стажу чи нецільового використання коштів підприємства, дотримуйтесь такого порядку дій:
-
Внесення змін до локальних актів. Зафіксуйте цю норму в Колективному договорі (шляхом укладання нового або внесення змін до чинного) або в Положенні про оплату праці.
- Приклад правильного формулювання: «Підприємство за рахунок власних коштів на підставі ст. 9-1 Кодексу законів про працю України добровільно зберігає за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, часткову заробітну плату в розмірі 50% від їхнього середнього заробітку на весь період служби».
- Видання кадрового наказу. На підставі військового квитка/довідки про призов та норми Колективного договору видається наказ керівника про збереження виплати.
- Табелювання та розрахунок. У табелі обліку робочого часу працівник продовжує відображатися кодом увільнення від роботи через призов («ІН» або іншим внутрішнім кодом), проте бухгалтерія на підставі наказу нараховує встановлену виплату, а кадровик легально веде підрахунок днів відпустки.