Чи має право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці незаконно звільнений працівник, поновлений на роботі за рішенням суду?
Частиною 8 статті 235 КЗпП передбачено, що ухвалене судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Поновлення на попередній роботі відбувається не з дати ухвалення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.
Відповідно до частини другої цієї статті за час вимушеного прогулу працівникові виплачується середній заробіток, але не більше ніж за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 9 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 7 і 8 цього Закону), зараховується час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.
Варто зауважити, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Отже, час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці, не зараховується.
Вікторія Ліпчанська, керівник Центру правової допомоги ФПУ