Чи може роботодавець відмовити у відпустці переселенцю, якщо той заброньований? — Позиція Верховного Суду.
03 грудня 2025 року Верховний Суд у справі 744/629/24 (провадження 61-3024св25) роз’яснив особливості надання відпусток без збереження заробітної плати для ВПО під час воєнного стану, якщо працівник виконує мобілізаційні завдання.
Суть справи
Водій ТОВ, який має статус ВПО, звернувся до роботодавця із заявою про надання відпустки за свій рахунок на 90 днів. Роботодавець відмовив, оскільки працівник був заброньований та залучений до виконання мобілізаційного завдання.
Попри відмову, чоловік не вийшов на роботу, за що був звільнений за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Позивач вважав звільнення незаконним і вимагав поновлення на посаді.
Рішення судів
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, визнавши звільнення законним. Верховний Суд погодився з цими висновками.
Ключові висновки ВС:
Обов’язок: За загальним правилом, роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати працівнику-ВПО (тривалістю до 90 днів).
Виняток для критичних галузей: Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець має право відмовити у будь-якій відпустці (крім пологової та по догляду за дитиною), якщо працівник залучений до:
- виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
- виробництва товарів оборонного призначення;
- виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Резюме
Оскільки позивач був залучений до мобілізаційного завдання, відмова підприємства у наданні відпустки була правомірною. Самовільне використання відпустки за таких обставин вважається прогулом без поважних причин.
Важливо для працівників: Наявність статусу ВПО не дає безумовного права на відпустку, якщо ваша робота є стратегічно важливою для держави в період війни.