Держпраці розповідає про правомірність встановлення всім працівникам підприємства заробітної плати у мінімальному розмірі незалежно від кваліфікації (директору, головному інженеру, сторожу та іншим) під час воєнного стану.
Відповідно до нормстатті 94Кодексу законів про працю,статті 1Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВРзаробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно з приписами ст.96 КЗпПУкраїни таст. 6 Закону України «Про оплату працісистема оплати праці формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Отже розмір заробітної плати працівників повинен визначатися залежно від складності робіт, організаційно-правового рівня посад, функцій, що вони виконують та інших умов праці.
Встановлення основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат таким чином, аби загальна сума заробітної плати всім без виключення працівникам (незалежно від займаних посад, складності та умов виконуваної роботи, їх професійно-ділових якостей) нараховувалася у розмірі мінімальної заробітної плати є порушенням законодавства про працю.
Питання розмірів заробітної плати працівників (конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок, доплат, премій і винагород) роботодавець зобов’язаний погодити виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Водночас згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX( далі Закон №2136) роботодавець під час дії воєнного стану має право:
- повідомити працівників про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення (ст.103 КЗпП) не пізніш як до запровадження таких умов(ч.2 cт.3 Закону №2136);
- із власної ініціативи зупиняти дію окремих положень колективного договору (cт.11 Закону №2136).
Закон України№ 2136-IXне містить положень і норм, що надавали б роботодавцю право не враховувати складність та умов виконуваної роботи, професійно-ділові якості працівників при встановленні заробітної плати. Також Закон 2136-IX не вносить зміни і не призупиняє дію ст. 6, 15 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 96, 97 КЗпП.
З урахуванням вищевикладеного варто відзначити, що в умовах воєнного стану більше ніж у мирний час, як роботодавець так і працівники мають бути зацікавлені в підтриманні конструктивного діалогу з метою напрацювання підходів, що дадуть можливість підвищити рівень продуктивності праці, на основі врахування рівня кваліфікації та встановлення шкали оплати праці в залежності від обсягу набутих професійних знань, навиків і внеску в результати роботи.