За нормами статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Відповідно до статті 34 КЗпП простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки. Підставами для надання такої відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу.
Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад. Запровадження простою не може бути підставою для відмови працівникові в наданні оплачуваної навчальної відпустки.
Відповідно до вимог статті 217 КЗпП України, на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням (статті 211,213, 216 КЗпП), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.