Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір припиняється за угодою сторін.
Порядку такого звільнення КЗпП не встановлено.
Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за домовленістю між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості можливе лише за взаємною згодою роботодавця і працівника.
Сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.
В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).
Отже, працівник не може бути звільнений за пунктом 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо одна зі сторін трудового договору не дала згоди на його припинення або не було досягнуто домовленості про дату звільнення.
Вікторія Ліпчанська, керівник Центру правової допомоги ФПУ