Верховний Суд у справі № 380/22484/24 від 29.04.2026 року сформував важливу правову позицію щодо звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності.
Суд наголосив:
► заборона на звільнення працівника під час лікарняного, передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України, є самостійною трудовою гарантією, а не окремою підставою для незаконності звільнення;
► якщо роботодавець мав законні підстави для припинення трудових відносин (наприклад, закінчення строкового трудового договору, дисциплінарні підстави, порушення умов договору тощо), але звільнив працівника саме в період тимчасової непрацездатності — це свідчить не про відсутність підстав для звільнення, а про порушення гарантії, встановленої трудовим законодавством;
► у такому випадку належним способом захисту прав працівника є не обов’язкове поновлення на роботі, а зміна дати звільнення — датою припинення трудових відносин має бути перший день після завершення лікарняного або відпустки.
Норма права:
ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці (крім окремих випадків, прямо передбачених законом).
Практичне значення рішення:
♦ роботодавцям варто уважно перевіряти періоди лікарняних перед виданням наказів про звільнення;
♦ працівники можуть оскаржувати саме дату звільнення;
♦ судова практика дедалі частіше застосовує принцип пропорційності, не визнаючи автоматично незаконним усе звільнення через порушення гарантій процедури.