Практика, коли кандидат на роботу спершу сам оплачує профілактичний медичний огляд, а вже після оформлення трудових відносин роботодавець компенсує йому витрати, досить поширена. Податкові наслідки для працівника в цих двох моделях – принципово різні, і на це звертають увагу податкові органи.
Компенсація «медогляду» працівнику: оподатковуване додаткове благо
У цьому випадку роботодавець діє як податковий агент і з суми компенсації зобов’язаний утримати:
- 18 % ПДФО;
- 5 % військового збору.
У результаті працівник отримує «на руки» суму компенсації вже після утримання податків.
Сам працівник:
- не подає річну декларацію лише через отримання цієї компенсації;
- не сплачує податок самостійно – усе утримує та перераховує роботодавець.
Коли медогляд не оподатковується
Окрема ситуація – обов’язкові попередні (періодичні) профілактичні медогляди, які прямо передбачені законодавством для працівників окремих професій, виробництв та організацій.
Якщо:
- для посади/професії кандидата вимога проходити медогляд визначена нормативно (зокрема, постановою КМУ від 23.05.2001 № 559), і
- роботодавець безпосередньо оплачує вартість цього обов’язкового медогляду (укладає договір з медзакладом, перераховує кошти самостійно),
то:
- вартість такого медогляду не включається до оподатковуваного доходу працівника;
- ПДФО і військовий збір не нараховуються та не утримуються.
Ключова різниця – хто є платником за медогляд і чи є він обов’язковим саме за законом, а не просто за внутрішнім рішенням роботодавця:
- якщо медогляд обов’язковий за законодавством і оплачений роботодавцем напряму, – для працівника це не оподатковуваний дохід;
- якщо людина сплатила сама, а потім отримала компенсацію від роботодавця, – це вже додаткове благо з оподаткуванням ПДФО + ВЗ.
Для кадровиків і бухгалтерів це означає: при організації прийняття на роботу варто одразу визначити, чи підпадає посада під перелік обов’язкових медоглядів за постановою № 559 і за можливості оплачувати такі огляди напряму, щоб уникати зайвих податкових наслідків для працівників.