Виплата вихідної допомоги при звільненні й досі залишається одним із найпоширеніших предметів трудових спорів. Практика Верховного Суду свідчить: роботодавці нерідко неправильно застосовують статтю 44 КЗпП, що призводить до судових спорів та додаткових фінансових втрат.
Коли виплата є обов’язковою?
Стаття 44 КЗпП України гарантує вихідну допомогу, зокрема, у разі:
- звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату;
- ліквідації чи реорганізації підприємства;
- відмови працівника від продовження роботи у випадках, визначених законом;
- інших випадків, прямо передбачених статтею 44 КЗпП.
Що роз’яснив Верховний Суд?
Право на вихідну допомогу виникає саме в день звільнення. Постанова від 28.03.2025 у справі № 360/572/21
Якщо працівника звільнено з підстав, передбачених статтею 44 КЗпП, роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок саме в день звільнення. Невиплата вихідної допомоги є порушенням трудових прав працівника.
Спеціальний закон не завжди виключає застосування КзпП.
У постанові від 19.12.2025 у справі № 640/8468/20 Верховний Суд підтвердив: якщо спеціальним законом не врегульовано питання виплати вихідної допомоги, застосовується стаття 44 КЗпП України.
Вихідна допомога не виплачується автоматично.
Якщо посадову особу формально звільнили та цього ж дня призначили на ту саму посаду без фактичної втрати роботи, підстав для виплати вихідної допомоги немає. Верховний Суд наголосив, що призначення вихідної допомоги — матеріально підтримати працівника на період пошуку нової роботи, а не створити необґрунтовану виплату.
Практичний висновок
Перед оформленням звільнення кадровій службі варто відповісти лише на три питання:
♦ Чи передбачає обрана підстава звільнення виплату вихідної допомоги?
♦ Який саме розмір допомоги встановлений статтею 44 КЗпП або спеціальним законом?
♦ Чи буде повний розрахунок проведено саме в день звільнення?
Ці питання найчастіше стають предметом судових спорів.