Ведення товарного обліку є невід’ємною складовою бухгалтерського обліку, що ведуть юридичні особи, та обліку доходів та витрат, який ведуть фізичні особи – підприємці.
Своєю чергою, зазначені види обліку входять в комплекс обов’язків суб’єктів господарювання (далі – СГ) щодо повноти нарахування податків і зборів, а ведення обліку витрат як законна підстава для зменшення об’єкта оподаткування здійснюється лише на підставі документів, що визначені в законодавстві.
Для цілей оподаткування відповідно до абз. 1 п. 44.1 ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено в законодавстві.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені в абз. 1 п.п. 44.1 ПКУ (абз. 2 п. 44.1 ПКУ).
Відповідно до ст. 1 розд. I Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996) первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
У частині другій ст. 9 Закону № 996 визначено, які обов’язкові реквізити повинні мати первинні документи.
Первинні документи – це, наприклад, інвойси, контракти, платіжні доручення чи банківські виписки. Товарно-транспортна накладна (далі – ТТН) може підтверджувати факт транспортування, але не саму покупку чи її вартість, а також витрати на придбання.
Крім того, згідно зі ст. 43 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, походження товару підтверджується сертифікатом про походження товару, виданим уповноваженим органом країни-експортера, або іншими документами, визначеними міжнародними угодами.
ТТН не включені до переліку документів, що підтверджують походження товару.