Діюче законодавство України забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі, в тому числі.
Статтею 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» чітко передбачено, що дискримінація за ознакою статі забороняється. При цьому не вважаються дискримінацією за ознакою статі: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я.
Законодавством України про працю передбачені певні особливості використання праці жінок.
Так, статтею 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Також забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Стаття 175 КЗпП обмежує працю жінок на роботах у нічний час. Цією статтею не дозволено залучення жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей економіки України, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Статтею 176 КЗпП не допускається залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження.
Відповідно до медичного висновку, згідно зі статтею 178 КЗпП вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. А жінки, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до цієї статті, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.
Крім того положення глави XII КЗпП та розділу IV Закону України «Про відпустки» гарантують жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною; приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Також передбачені перерви для годування дитини для працюючої матері.
Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей визначені статтею 184 КЗпП, відповідно до якої забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.
Міжрегіональне управління звертає увагу, що особи, винні в порушенні вимог законодавства про працю несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.