Чи має право працівник на соціальну відпустку передбаченою ст. 19 Закону України «Про відпустки», у разі якщо упродовж календарного року він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати?
Законом України від 15.04.2021 р. № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» внесено зміни щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, а саме: слова “Жінці, яка працює і має” замінити словами “Одному з батьків, які мають”.
Таким чином, статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини.
Отже, жодних норм щодо обмеження права на додаткову відпустку відповідно ст. 19 Закону «Про відпустки» працівнику, який жодного дня не працював протягом календарного року не визначено.