Тривалість робочого часу ‒ це гарантія того, що працівник не буде вимушений працювати надмірно, що може призвести до перевтоми, зниження працездатності та погіршення стану здоров’я.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50 КЗпП). Підприємства і організації при укладанні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першої цієї статті.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
♦ для працівників віком від 16 до 18 років ‒ 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) ‒ 24 години на тиждень;
♦ тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, не більше 20 годин;
♦ для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці ‒ не більше 36 годин на тиждень.
Крім того, законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів ті інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.
Закон України від 15 березня 2022 року №2136-ӀX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” (далі – Закон №2136) визначені правові засади організації праці під час дії воєнного стану.
Згідно зі статтею 6 Закону України № 2136, під час воєнного стану:
♦ нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо);
♦ для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким, відповідно до законодавства, встановлюється скорочена тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень;
♦ п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем;
♦ час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем;
♦ тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;
♦ у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів стаття 73), частини першої статті 65, частин третьої — п’ятої статті 67, статей 71,73 (святкові і неробочі дня), 78¹ Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”;
♦ у разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці;
♦ норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх;
♦ у період дії воєнного стану дозволяються застосування праці жінок (крім вагітних жінок, які мають дитину до одного року) за їхньою згодою на важких роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Для відновлення фізичного, психофізіологічного стану людини, енергетичних витрат працівником, згідно законодавчих і інших нормативних актів передбачений час відпочинку.
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалість не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Оплата праці працівників у цьому випадку проводиться за весь фактично відпрацьований за графіком час.
Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалювальних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадку, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час. Власник (керівник) зобов’язаний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.
При шестиденному робочому тижні працівникам надається один вихідний день, а при п’ятиденному робочому тижні — два вихідних дні. Загальним вихідним днем є неділя.
На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.
В інших обставинах, коли роботу перервати неможливо з виробничо-технічних умов вихідні дні надаються в різні дні тижня згідно з графіком змінності, що затверджується власником (керівником) за погодженням з профспілковим працівником підприємства, установи, організації.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше, як сорок дві години.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборчого органу первинної профспілкової організації підприємства, організації установи і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, а саме:
♦ для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
♦ для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
♦ для виконання невідкладних, насамперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
♦ для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Правильне регулювання тривалості робочого часу та організація відпочинку є критично важливими для забезпечення ефективності роботи підприємства та підтримки здоров’я працівників. Важливо, щоб роботодавці дотримувались законодавства та активно впроваджували практики, які підтримують баланс між працею та відпочинком.