16 вересня 2026 року до ВРУ подано ще один варіант Трудового кодексу України (законопроєкт № 16010-1 від 16.09.2026). Його головна відмінність від урядового проєкту – недопущення звуження прав і свобод працівників. Розберемо детальніше.
Як стверджують автори законопроєкту № 16010-1, зокрема, народна депутатка Тимошенко Юлія Володимирівна, альтернативний варіант Трудового кодексу має на меті недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22 Конституції України), та максимального врахування рекомендацій Міжнародної організації праці.
Нагадаю, Федерація профспілок навела критичні зауваження до проєкту Трудового кодексу (законопроэкт № 16010), який ми розглядали в публікації «Трудовий кодекс України: що передбачає новий закопроєкт?»: за загальними гаслами приховується чимало змін, які фактично звужують уже наявні гарантії для найманих працівників. Про це ми розповідали «Який він насправді – новий Трудовий кодекс? Критичний аналіз від ФПУ».
На відміну від урядового, та на виконання рекомендацій МОП, з метою дотримання зобов’язань України, як країни – кандидата в члени Європейського союзу, законопроєкту № 16010-1, зокрема передбачає:
-
більш повне визначення відносин, що регулюються Трудовим кодексом;
-
більш чітке визначення суб’єктів трудових відносин;
-
встановлення трьох і більше ознак для визнання відносин трудовими (на відміну від мінімум 5 з тих же 8 перелічених – за урядовим проєктом);
Також зуважимо, що альтернативний законопроєкт, як і урядовий, передбачають:
-
обов’язковий письмовий трудовий договір;
-
деталізацію змісту трудового договору;
-
широку лінійку трудових договорів, а також конкретизацію їх змісту (безстрокові, строкові, сезонні, учнівські, з нефіксованим робочим часом, про дистанційну роботу, з домашніми працівниками тощо);
-
деталізація призупинення трудового договору;
-
осучаснення переліку причин розірвання трудового договору та їх деталізація.
-
визначення реального визнання свободи асоціації та права на ведення колективних переговорів;
-
визначення всіх основних термінів, які використовуються у проєкті;
-
включення питань статусу, створення, прав і діяльності сторін колективних трудових відносин, зокрема – профспілок, їх організацій та об’єднань;
-
кращий захист прав працівників, працівниць при виданні локальних та індивідуальних актів роботодавця;
-
кращий захист працівників, працівниць в умовах нестандартних форм зайнятості;
-
вищі стандарти захисту прав працівників, працівниць при зміні та припиненні, призупиненні трудових відносин;
-
вищі стандарти захисту прав працівників, працівниць, які виховують дітей;
-
вищі стандарти захисту прав ветеранів, ветеранок;
-
зменшення розміру понаднормової роботи;
-
кращий захист прав працівників, працівниць на відпочинок;
-
збереження гарантій в сфері оплати праці та встановленні мінімальної заробітної плати;
-
визначення колективних переговорів і сторін колективних переговорів відповідно до міжнародних норм;
-
збереження гарантій права на колективні трудові спори, в т.ч. права на страйк та недопущення антиконституційних змін щодо легалізації в правовій системі України локауту;
-
збереження всіх видів існуючих відпусток, зокрема – додаткових відпусток за особливий характер праці, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та ін.;
Також додатково зауважимо щодо відпусток. Обидва законопроєкти передбачають збільшення мінімальної тривалості щорічної основної відпустки до 28 календарних днів. Обидва передбачають новий вид відпустки — оплачувана відпустка для догляду за дитиною на 4 місяці батькам дитини у будь-який час до досягнення дитиною 8-річного віку.
Водночас альтернативний законопроєкт враховує критику та не зменшує тривалість додаткової соціальної відпустки на дітей (на двох і більше дітей, дитину з інвалідністю, одиноким батькам). Кількість днів відпустки залишається на діючому рівні – 10 і 17 календарних днів (за наявності однієї та кількох підстав), тоді як урядовий законопрпоєкт пропонує встановити тривалість відпустки 7 і 10 календарних днів відповідно.
-
право на соціальне страхування та пенсійне забезпечення;
-
посилення спроможностей організацій роботодавців і працівників в участі у соціальному діалозі взагалі, та колективних переговорах зокрема, шляхом більш гнучкого врегулювання репрезентативності;
-
узгодженість колективних договорів різних рівнів;
-
врахування європейської практики регулювання права на відключення;
-
забезпечення працівників, працівниць що мають роз’їзний характер роботи правом на відшкодування витрат на проїзд;
-
регулювання відносин щодо формування кадрового резерву задля інтенсифікації ринку праці в Україні;
-
неприпустимість втручання держави в колективні трудові відносини, що виходить за межі мети забезпечення відповідності колективних договорів мінімальним гарантіям, встановленим міжнародними стандартами.
Більше аналізу усіх варіантів Трудового кодексу ви найдете у наших аналітичних статтях.
Костенко Ніна, експерт з питань оплати праці.