Законопроєкт Кабміну щодо впорядкування перевезень пасажирів на таксі та легковими авто “на замовлення” на перший погляд виглядає як транспортна реформа. Але насправді він має значно глибший підтекст: держава намагається вивести з тіні працю водіїв, які роками працювали через платформи у форматі «партнерства», без трудових договорів, гарантій та соціального захисту.
Фактично це документ не тільки про таксі, а й про нові правила праці у сфері платформенної зайнятості.
Головна трудова ідея: “цивільні договори з водіями – більше не варіант”
Одна з найважливіших норм законопроєкту звучить дуже чітко:
автомобільний перевізник може використовувати працю водіїв лише за умови оформлення трудових відносин.
А укладення цивільно-правових договорів, які фактично прикривають регулярну роботу водія, прямо забороняється.
Це означає, що класична модель:
“водій не працівник, а підрядник”
“ми лише даємо доступ до замовлень”
“водій сам собі ФОП або фізособа”
— поступово стає юридично ризикованою.
Вперше з’являється поняття «самозайнятий перевізник» — але це не “вільна робота”
Законопроєкт вводить статус автомобільного самозайнятого перевізника – це фізична особа, яка:
• не є підприємцем,
• не використовує найману працю,
• надає особисті послуги перевезення.
На перший погляд це виглядає як легалізація “підробітку”. Але ключова умова така:
самозайнятий перевізник може працювати тільки через платформу.
Тобто закон не створює “вільний ринок приватного таксі”, а навпаки — прив’язує самозайнятого водія до цифрового контролю.
Платформа фактично стає “співучасником” трудової моделі.
Оператор платформи тепер не просто IT-додаток. Він отримує реальні обов’язки:
• перевіряти документи водія,
• перевіряти право на перевезення,
• контролювати робочий час,
• забезпечувати страхування у разі його відсутності.
Це змінює саму логіку відносин у сфері перевезень: платформа не може робити вигляд, що вона “ні при чому”.
Контроль робочого часу: 8 годин безперервної роботи — і блокування доступу
Законопроєкт вводить пряму норму:
Платформа має технічно обліковувати поїздки і припиняти доступ до замовлень до кінця доби.
Це важливо не тільки для безпеки руху.
Це — ознака того, що держава розглядає водія як особу, що фактично працює у режимі трудового навантаження, навіть якщо формально він “самозайнятий”.
Сертифікат водія: допуск до роботи стає контрольованим
Щоб працювати у таксі чи перевезеннях “на замовлення”, водій повинен відповідати критеріям (вік, стаж, медогляд, відсутність судимості, обмеження за порушеннями ПДР) і отримати сертифікат водія.
Сертифікат:
– видається на 2 роки,
– платний (1 прожитковий мінімум),
– є електронним документом у державній системі.
У трудовому сенсі це схоже на професійну ліцензію або допуск до професії.
Водій, який працює у перевізника, повинен бути офіційно оформлений
Законопроєкт формує нову модель:
Якщо водій працює як частина бізнесу-перевізника:
• має бути трудовий договір,
• має бути сертифікат,
• перевізник не має права маскувати трудові відносини цивільними договорами.
Це прямо вказує, що водії, яких залучають автопарки або компанії, повинні отримати соціальні гарантії, а роботодавці — сплачувати внески та податки.
Фактична зайнятість під цифровим контролем: QR-код як “посвідчення працівника”
Передбачено, що в салоні авто має бути QR-код, через який пасажир може перевірити водія, авто та перевізника.
Це створює прозорість, але й формує новий механізм “публічного контролю” за тим, чи водій працює легально.
Рейдова перевірка через замовлення поїздки: трудові порушення стане легше фіксувати
Контроль дозволяється проводити шляхом замовлення поїздки інспектором.
Це важливо саме у трудовому аспекті, тому що:
• у реальних поїздках легше встановити факт виконання роботи,
• можна фіксувати, чи є у водія документи,
• чи підключений він законно,
• чи не прихована схема трудових відносин.
Що це означає для бізнесу та роботодавців?
Цей законопроєкт фактично створює нову реальність для ринку:
Автопарки / компанії / перевізники:
• мають або оформлювати водіїв у штат,
• або міняти модель роботи,
• або ризикувати санкціями та блокуванням доступу до платформ.
Платформи:
• стають учасниками відповідальності,
• змушені контролювати документи, страхування і робочий час.
Водії:
• отримують шанс працювати легально навіть без ФОП,
• але втрачають можливість працювати “як раніше” без системи контролю.
Якщо цей закон буде ухвалено, він стане одним із перших кроків України до регулювання платформеної праці, де формально водій “сам на себе”, але фактично працює за правилами системи.
Головний сигнал держави простий:
якщо є регулярна праця водія → мають бути або трудові відносини, або чіткий статус самозайнятого з контролем через платформу.
А бізнесу варто готуватися: епоха “сірих водіїв на цивільних договорах” поступово завершується.