Законом України від 30.11.2021 р.№ 1914 для платників податків – фізичних осіб, у яких у власності чи користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов’язання.
Відповідно до п. 64 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.
Платниками мінімального податкового зобов’язання є резиденти, які володіють або користуються (орендують, на умовах емфітевзису, постійно користуються) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (п.п. 162.1.11 ПКУ).
Відповідно до ст. 170 ПКУ визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 1 липня року, наступного за звітним.
Вперше фізичні особи, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, отримують податкове повідомлення – рішення з детальним розрахунком суми річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, зсічня 2023 року до 1 липня 2023 року.
Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції або з власністю чи користуванням земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку – фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь (п.п. 170.14.5ПКУ).
Слід зазначити, що у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування (при оформленні таких взаємовідносин відповідно до чинного законодавства) мінімальне податкове зобов’язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПКУ.
Отже, для фізичних осіб, які відповідно до норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі» оформили взаємовідносини щодо передачі сільськогосподарських угідь в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, мінімальне податкове зобов’язання контролюючим органом не визначається. У такому випадку мінімальне податкове зобов’язання за такі землі сплачує орендар.