На перший погляд, усе просто: керівник направив працівника у відрядження, видав наказ — і питання закрите.
Але на практиці саме під час перевірок виникають запитання: чи була поїздка службовою, чи правильно оформлено документи, чи підтверджені витрати та чи не доведеться працівнику сплачувати податки з отриманих коштів?
Розберімося, на що кадровику та бухгалтеру варто звернути увагу.
1. Не кожна службова поїздка є відрядженням
Відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням роботодавця на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.
Наприклад:
- участь у нарадах, семінарах та навчанні;
- перевірка роботи підрозділу;
- переговори з іншою установою;
- виконання конкретного доручення керівника.
Якщо ж поїздки є постійною складовою роботи працівника або здійснюються в межах того самого населеного пункту, необхідно оцінити характер роботи та умови трудових відносин. Не варто автоматично оформлювати кожне переміщення як відрядження.
2. Наказ про відрядження — не формальність
У наказі потрібно чітко визначити:
- ПІБ і посаду працівника;
- місце призначення;
- строк відрядження;
- конкретну службову мету;
- джерело фінансування;
- порядок відшкодування витрат.
За потреби додаються службова записка, запрошення, програма заходу або інші документи, які підтверджують необхідність поїздки.
Пам’ятайте: формулювання «у виробничих цілях» без конкретизації не завжди допоможе довести обґрунтованість витрат.
3. Які документи підтверджують витрати?
- Проїзд — квитки та документи про оплату.
- Проживання — рахунки й документи, що підтверджують оплату.
- Добові — документи, передбачені законодавством для підтвердження відрядження та його тривалості.
- Виконання завдання — запрошення, програма заходу, листування, документи за результатами зустрічі або звіт.
Якщо працівник використовує службовий автомобіль, слід також належно оформити його використання, маршрут та витрати на пальне.
Важливо: перелік підтвердних документів залежить від виду витрат і застосовних законодавчих вимог.
4. Які гарантії має працівник?
Відповідно до статті 121 КЗпП України, працівникові, направленому у відрядження, гарантуються:
- збереження місця роботи та посади;
- відшкодування витрат на проїзд і проживання;
- виплата добових у встановленому порядку;
- оплата праці з дотриманням передбачених законом гарантій.
Зокрема, оплата праці за час відрядження не може бути нижчою за середній заробіток.
5. П’ять помилок, яких варто уникати
Оформлення наказу заднім числом без належних підстав.
Відсутність конкретної мети поїздки.
Відшкодування витрат без необхідних підтвердних документів.
Відсутність зв’язку між поїздкою та службовими обов’язками працівника.
Неправильне визначення податкового статусу виплачених сум.
І ще один нюанс: сам наказ не робить будь-які витрати автоматично неоподатковуваними.
Потрібно враховувати вимоги підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України.
Нормативна база
Стаття 121 КЗпП України — гарантії та компенсації при службових відрядженнях.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59.
Постанова КМУ від 02.02.2011 № 98 — норми відшкодування витрат для установ, що фінансуються повністю або частково з бюджету.
Підпункт 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України — оподаткування витрат на відрядження.
Зверніть увагу: Інструкція № 59 та постанова № 98 мають спеціальну сферу застосування, тому роботодавцю потрібно перевірити, які саме правила поширюються на нього.
Висновок для кадровика: правильно оформлене відрядження — це не лише наказ. Це обґрунтована службова мета, належні документи, підтверджені витрати та дотримання гарантій працівника.