Списання заборгованості у платника ЄП 3 групи: коли це дохід, а коли – ні
Кредиторська / дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, для цілей п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ вважається безнадійною. Для платників ЄП 3‑ї групи ключове значення має, чи перетворюється така заборгованість на оподатковуваний дохід з ЄП.
Для юросіб та ФОП‑єдинників 3‑ї групи доходом є фактично отримані кошти (готівка/безготівка), а також доходи в матеріальній/нематеріальній формі, прямо визначені ст. 292 ПКУ.
Окремо для юросіб‑єдинників 3‑ї групи, які є платниками ПДВ, п. 292.3 передбачає, що доходом включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Дата такого доходу – дата списання цієї кредиторки.
Водночас списання дебіторської заборгованості (коли боржник – контрагент, а не сам єдинник) відбувається виключно за правилами бухобліку, після визнання боргу безнадійним (сплив строку позовної давності тощо).
Для платника ЄП це не є надходженням коштів, тому в податковому обліку:
- такий списаний борг не формує дохід для цілей єдиного податку;
- операція не впливає на право перебування на спрощеній системі та не збільшує базу для ліміту доходу.
У підсумку:
- безнадійна кредиторська заборгованість у юрособи‑єдинника 3‑ї групи – дохід для платників ПДВ (з датою списання кредиторки);
- безнадійна дебіторська заборгованість (коли вам не заплатили) – не створює доходу з ЄП і не впливає на статус платника єдиного податку.
Отже, списання дебіторської заборгованості у платника ЄП 3 групи здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та в податковому обліку не впливає на суму доходу, оскільки списання боргу контрагента не є надходженням коштів для платника єдиного податку.