Судовий збір – це збір, що сплачується на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України “Про судовий збір”. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України “Про судовий збір”).
Судовий збір стягується відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється та регулюється відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет» відповідного поточного року.
Якщо в позові об’єднано дві та більше немайнові вимоги до кількох відповідачів, судовий збір сплачується за кожну вимогу щодо кожного відповідача окремо.
У справі, яку переглядала Окрема Палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21) (далі – ОП КЦС ВС), банк заявив позовні вимоги про виселення з іпотечної квартири та зняття з місця реєстрації чотирьох осіб: двох батьків та двох малолітніх дітей. Банк сплатив судовий збір за дві вимоги: виселення та зняття з реєстрації.
Суд апеляційної інстанції визнав апеляційну скаргу банку неподаною, вважаючи, що банк повинен був сплатити судовий збір за вісім немайнових вимог: за виселення чотирьох осіб і за зняття з реєстрації чотирьох осіб.
ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики, погодилася з апеляційним судом і зазначила, що згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об’єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. До позовних заяв немайнового характеру відносять вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об’єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об’єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.
У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо чотирьох відповідачів. Тоді позивач, звертаючись до суду з вимогами одразу до всіх відповідачів, має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред’явлені окремо стосовно різних співвідповідачів. Водночас національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов’язувалися з об’єднанням або роз’єднанням позовних вимог. Те саме стосується випадку, коли декілька позивачів пред’являють вимоги немайнового характеру до одного відповідача, тоді кожен позивач сплачує судовий збір окремо.
ОП КЦС ВС зазначила, що доцільно вважати самостійними вимоги щодо кожного з відповідачів.
Таким чином, під час тлумачення терміну «вимога» в такому разі має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб’єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Отже, навіть за умови пред’явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача слід визначати окремо.
Стосовно вимог про зняття відповідачів з реєстрації ОП КЦС ВС вказала, що кожна з них є самостійною похідною вимогою від вимоги про виселення кожного з відповідачів.
Враховуючи викладене, відповідно до висновків ОП КЦС ВС, керуючись Законом України «Про судовий збір» та Законом України «Про державний бюджет на 2024» – судовий збір за подання позовної заяви з кількох немайнових і похідних вимог сплачується за кожну вимогу окремо.