Який порядок заповнення графи 2 зведеної податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ, якщо податковий кредит за операціями з придбання таких товарів/послуг було відображено на підставі документів зазначених у п. 201.11 ПКУ?
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307 (далі – Порядок № 1307), передбачено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПКУ та Порядком № 1307.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1307 у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися:
1) в операціях, що не є об’єктом оподаткування;
2) в операціях, звільнених від оподаткування;
3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
Пунктом 16 Порядку № 1307 визначено, що у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 11 Порядку № 1307, у графі 2 платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ.
При цьому у податкових накладних, складених у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності, у яких відповідно до п. 8 Порядку № 1307 зазначено тип причини 13, у цій графі також зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця).
Разом з цим, п. 201.11 ПКУ визначено перелік документів, які є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту без отримання податкової накладної, та до яких, зокрема, належать транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.
Отже, якщо податковий кредит було відображено на підставі документів зазначених у п. 201.11 ПКУ, то у графі 2 зведеної податкової накладної, складеної на операції з постачання товарів/послуг відповідно до п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ, зазначаються назви документів на підставі яких формувався податковий кредит, їх дати складання та порядкові номери.