Данило Гетманцев, народний депутат. Голова фінансового комітету ВРУ
Ми часто говоримо, що Україна — аграрна держава. Це такий стереотип, який глибоко вкорінився. Але якщо ми хочемо розвитку, ми маємо з нього виходити. Нам потрібно ставати технологічною економікою.
При цьому аграрний сектор нікуди не зникає. Він був і залишається важливим. Питання в тому, яку роль він відіграватиме.
Коли ми відкривали ринок землі, було дуже багато страхів. Нам розповідали, що іноземці скуплять усе, що чорноземи будуть вивозити вагонами за кордон. Але жоден із цих сценаріїв не справдився.
Бо іншого шляху немає. Ми маємо розміновувати ці землі.
Якщо говорити про інвестиції, то земля завжди була і залишається привабливим активом. Це ресурс, який більше не створюється. І тому він цікавить інвесторів — у тому числі іноземних. І цього не треба боятися.
Навпаки — це можливість для розвитку. Це нові робочі місця, це розвиток переробки, це економічне зростання.
Але тут є ключовий момент.
Ми повинні перестати бути країною, яка експортує лише сировину.
Нам потрібно експортувати готову продукцію. Чим більше рівень переробки — тим більше податків, тим більше робочих місць, тим швидше зростає добробут.
Саме на цьому має будуватися економічна стратегія.
І я переконаний, що після досягнення миру інтерес інвесторів до України лише зросте.
Але результат залежить від нас. Від того, наскільки ефективно ми зможемо управляти ресурсами, рішеннями і можливостями, які у нас є.
Ринок працює. І це приклад того, як непопулярні, але правильні рішення дають результат.
Так само було і з фіскалізацією. Було багато опору, багато критики. Казали, що це знищить бізнес. Але цього не сталося. Так, процес детінізації йде не так швидко, як хотілося б, але він відбувається. Люди отримують чеки, система змінюється.
Якщо говорити про землю сьогодні, то головна проблема — не ринок. Головна проблема — це міни.
У нас сотні тисяч гектарів територій, які заміновані. Україна фактично є країною з найбільшою кількістю замінованих земель у світі. І ці території просто не можуть використовуватися.
Це питання номер один.
І тут проблема не в тому, що немає грошей. Гроші є. Але вони не використовуються.
Минулого року не був використаний приблизно мільярд гривень, передбачений на розмінування. Просто тому, що відповідальні органи не запустили вчасно програми.
Я вважаю, що в кожної державної проблеми є конкретні відповідальні. І якщо кошти є, але вони не працюють — мають бути кадрові рішення.
Бо іншого шляху немає. Ми маємо розміновувати ці землі.
Якщо говорити про інвестиції, то земля завжди була і залишається привабливим активом. Це ресурс, який більше не створюється. І тому він цікавить інвесторів — у тому числі іноземних. І цього не треба боятися.
Навпаки — це можливість для розвитку. Це нові робочі місця, це розвиток переробки, це економічне зростання.
Але тут є ключовий момент.
Ми повинні перестати бути країною, яка експортує лише сировину.
Нам потрібно експортувати готову продукцію. Чим більше рівень переробки — тим більше податків, тим більше робочих місць, тим швидше зростає добробут.
Саме на цьому має будуватися економічна стратегія.
І я переконаний, що після досягнення миру інтерес інвесторів до України лише зросте.
Але результат залежить від нас. Від того, наскільки ефективно ми зможемо управляти ресурсами, рішеннями і можливостями, які у нас є.