Війна змінює правила гри. Окупанти вибирають не тільки зброю, а й жорстокі методи примусу, зокрема, застосовуючи фізичний і психологічний тиск, залякування, катування. І тоді виникає питання: якщо людина була змушена заподіяти шкоду, бо вона піддавалася залякуванням або тортурам, чи несе вона за це відповідальність?
Стаття 40 Кримінального кодексу України дає чітку відповідь: якщо дії або бездіяльність особи стали наслідком непереборного фізичного чи психічного примусу, то вони не вважаються злочином.
Що таке фізичний примус?
Це ситуація, коли людину позбавляють можливості діяти за власною волею:
– зв’язують чи катують;
– завдають тілесних пошкоджень, які унеможливлюють опір;
– доводять до втрати свідомості тощо.
Психічний примус – це тиск на психіку, який може мати багато форм:
– залякування фізичною розправою або зброєю;
– погрози рідним і близьким;
– знищення майна або шантаж;
– використання гіпнозу чи інших методів впливу.
Головне: якщо людина діяла під впливом такого примусу і не могла вчинити інакше, вона не може бути визнана злочинцем.
Важливо знати свої права! У воєнний час така ситуація залишається реальною для багатьох українців, особливо, тих, що залишилися на окупованих територіях. Тож знати норму закону – ще один спосіб захистити себе та своїх близьких.