Від моменту укладення, характеру стосунків між людьми та переліку наявного майна може залежати остаточна версія заповіту. Дозволяється вносити зміни у письмове вираження останньої волі людини, головне при цьому дотримуватися вимог законодавства.
Коли остання воля заповідача стає документом?
Майно, майнові права та обов’язки заповідача можуть розподілятися між особами, яких він визначить. Для цього необхідно бути дієздатним та скласти заповіт, який після посвідчення нотаріусом стає чинним. З цього моменту та на час дії заповіту сторони стають учасниками майбутнього процесу спадкування.
Варто зазначити, що у разі необхідності, посвідчити заповіт також можуть особи, які уповноважені на це законодавством. До їх числа відносяться:
- головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
- капітан морського або річкового судна;
- начальник пошукової або іншої експедиції;
- командир (начальник) військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії;
- начальник установи виконання покарань;
- начальник слідчого ізолятору;
- уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування.
Як відбувається скасування заповіту?
Заповіт містить положення, котрі визначають порядок поділу спадщини після смерті заповідача, тому він будь-коли та лише особисто може внести корективи, які посвідчить нотаріус. Кожна версія заповіту має бути зрозумілою та не містити суперечностей після відкриття спадщини. Про дії з документом та його зміст повідомляти спадкоємців необов’язково.
Скасувати заповіт можна шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. Крім цього, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт, котрий скасує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Також новий заповіт не відновить той заповіт, що передував останньому. Проте, якщо у новому заповіті відсутні розпорядження, що суперечать попередній версії документа, і він є лише його доповненням, то попередній не втратить чинності.
Повернутися до положень останнього посвідченого заповіту можна у разі визнання нового недійсним з причин:
- правочин було укладено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати;
- правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску.
Як внести зміни до заповіту?
Зміна обставин, котрі були основою для посвідченого нотаріусом заповіту є приводом для оновлення деяких його положень. Заповідач може переінакшити список спадкоємців, майна та розмір частки, яку вони отримують. Щоб внести корективи у розпорядження також слід звернутися до нотаріуса, який належним чином зафіксує зміни.
Отже, гнучкість у розпорядженні власною спадщиною дає заповідачу змогу бути впевненим щодо подальшої долі свого майна. Законодавство дозволяє не лише переосмислювати попередні рішення, а й оперативно реагувати на зміни життєвих обставин. Такий механізм забезпечує втілення останньої волі, мінімізує ризики спорів і формує міцний юридичний фундамент для подальшого спадкування.