«Довкола пропонованої концепції бронювання шляхом сплати збільшеного фіксованого військового збору за працівника останні кілька днів розгорілось багато дискусій. Є справедливі зауваження і пропозиції, а є відверта брехня і маніпуляція. Нижче – чотири найбільш поширених аргументи проти і контраргументи за цю модель, як і самого бронювання взагалі.
Всі в одному місці, щоб скоротити вам час на читання сотень коментарів на цю тему. Отже:
1. Бронювання породжує «війну для бідних», бо не у всіх є гроші, щоб його оплатити.
«Війна для бідних», як наратив, по-перше – є штучним і не відповідає дійсності, а по-друге – є шкідливим, адже має конкретну ціль – деморалізувати і військових і цивільних.
Я не стану навіть згадувати той факт, що в ЗСУ дуже конкурентна біла ЗП, майже вдвічі вища за середню по країні, навіть якщо ти не на «нулі».
Тому, наші захисники точно не «бідні», не варто їх принижувати.
В певному сенсі ЗСУ сьогодні – дуже конкурентний роботодавець в Україні і з позиції зарплат і можливості легально виїхати закордон у відрядження чи відпустку.
Скажу лише що в лавах сил оборони служить велика кількість підприємців, професіоналів, спеціалістів різних напрямків різноманітного масштабу, які точно пішли захищати країну не за гроші, або не тому, що не могли уникнути служби законними чи незаконними способами.
Тому, я би облишив цей наратив, як ворожий і шкідливий.
На жаль, цим наративом дуже легко викликати емоцію і наводити його як аргумент проти, але він не пропонує вирішення жодного питання, лише популізм і подальше розшарування суспільства.
Ми всі зацікавлені в перемозі, яку наблизить оптимальний баланс фронту і тилу. Тому і потрібно запропонувати інструменти, які збалансують сили оборони і їх матеріально-фінансове забезпечення, при цьому – не зірвавши мобілізацію.
Якщо у когось є ілюзії з приводу тих, кого у суспільстві називають «багатими», то повірте – за два роки вони всі «вирішили» свої питання.
В більшості своїй ці люди втекли закордон і тепер звідти дають нам всім поради як тут краще організувати оборону і яку посадку штурмувати.
В Україні ж залишись ті хто свідомо визначив, що їх дім тут, хто готовий боротися за свою країну і підтримувати тих, хто бореться на всіх рівнях, всіма можливими способами.
Тому, те, що ця модель, насправді, пропонує – це вдосконалення системи мобілізації всіх ресурсів – як людських, так і матеріально-фінансових, та адаптування цієї мобілізації на сучасний лад.
Тоді і партнери будуть дивитися на нас по іншому.
2. Корупційні ризики, які виникають у звʼязку з тим, що ви дасте легальний спосіб «відкупитись».
Відкуповуватися – незаконно, це, справді, є заохоченням корупції.
Відкупилися виродки і егоїсти, яким начхати на цю країну, на людей, які її захищають, і на те, чим ця війна закінчиться.
Як і плювати вони хотіли і на економіку, і на ЗСУ, і на всіх нас разом узятих.
Ми ж говоримо про кратне збільшення бізнесом фінансування ЗСУ за можливості збереження критичних співробітників, які якраз дозволяють бізнесу більше витрачати на оборону.
Наша модель пропонуємо збільшити фінансову участь бізнесу в підтримці українського війська.
І саме щоб уникнути корупції – ми, як раз, і пропонуємо перенести прийняття рішення щодо списку заброньованих осіб на підприємстві з держави – на керівника.
Це має стати відповідальністю власника перед колективом.
Між державою і людиною елементарно менше довіри і простору для діалогу, ніж між людиною і людиною.
Далі, якщо керівник буде бронювати, наприклад новонайнятих працівників із сумнівним набором навичок чи досвіду – то сам колектив забунтує, а можливо – і повідомить відповіді органи.
Тоді взагалі ніхто не забронюєтеся. Це – гра з нульовою сумою.
Тобто, і колективу і керівництву потрібно буде знайти баланс і сформувати цей список таким чином, щоб колектив погодився увійти в цей список, бо ми говоримо про бронювання до 50% військовозобовʼязаних.
Саме така форма самоорганізації мінімізує порушення і точно є кращою, ніж в цей процес би втручалась держава і в односторонньому порядку висмикувала б людей з колективу.
Щодо створення нової ТОВ для маніпуляцій із бронюванням кого завгодно за гроші – то тут нагадаю, що на 5 заброньованих треба 5 не заброньованих, бо, знов таки, – ліміт 50% від військовозобовʼязаних.
Як ви розумієте, «ділкам» або «зайцям» буде дуже проблематично знайти охочих прикрити їх і стати для їх броні фактично «донорами», які гарантовано лишаться без броні.
Та навіть якщо вони їх знайдуть, хто буде платити гроші за схему, яка не дає гарантій? Адже ТОВ з ознаками фіктивності одразу потрапить в поле зору органів контролю.
3. Платне бронювання призведе до інфляції.
Насправді, інфляціні ризики зменшаться.
По-перше, збільшення військового збору за заброньовану особу – це добровільний податок і держава отримує ті кошти, які не критичні для бізнесу, а значить можуть піти як на заощадження, так і не вивід капіталу, тобто, кошти, які б не факт, що працювали в українській економіці.
По друге, замість того щоб бізнес тримав такі кошти на рахунках, чи конвертував у валюту, держава компенсуємо державний дефіцит, який, як ви розумієте, і є основним джерелом інфляції.
4. Бронювання – лише в інтересах цивільних
Ця ідея – набагато ширша за бронювання, але журналісти чомусь про це не сказали.
Хоча, можливо, це і краще, що воно одразу не змішалось все до купи.
Збільшення фінансування підприємцями армії у нашій пропозиції передбачає не тільки покриття грошового забезпечення військовим (до речі, я радив би порахувати цю суму в рік, для розуміння скільки нам потрібно грошей).
Ця модель дозволить закласти фундамент ще і Політики майбутнього військових у суспільстві, як основу для діючої і наступної еліти нашої держави, за рахунок розширеної участі підприємців у фінансуванні війська і акумульованих сум.
Пропонована модель навіть після мобілізації здатна підтримувати фінансування матеріальних благ для військових і їх родин, але крім цього, ми би говорили, наприклад, і про трудові гарантії – у вигляді гарантованого працевлаштування військових в державних установах всіх рівнів.
Зараз ці пропозиції на етапі обговорення і узгодження.