Проведення документальної планової перевірки — це один із ключових інструментів податкового контролю, що дозволяє контролюючим органам перевіряти дотримання платниками податків законодавства щодо сплати податків, зборів, а також інших зобов’язань, визначених ПКУ.
Що таке документальна перевірка
Згідно з підпунктом 75.1.2 ПКУ, документальна перевірка — це перевірка, що проводиться на основі податкових декларацій, бухгалтерських документів, податкових регістрів та іншої звітності. Її мета — встановити:
♦ чи своєчасно нараховано та сплачено податки і збори;
♦ чи достовірно ведеться облік;
♦ чи дотримуються інші вимоги податкового, валютного законодавства та норм щодо оформлення трудових відносин.
Порядок призначення планової перевірки
Відповідно до пункту 77.4 ПКУ, рішення про проведення документальної планової перевірки оформлюється наказом керівника (або уповноваженої особи) контролюючого органу. Але саме по собі прийняття такого наказу ще не дає підстав для початку перевірки — закон встановлює обов’язкову процедуру інформування платника податків.
Тому, контролюючий орган має не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати початку перевірки, вручити або надіслати платнику копію наказу та письмове повідомлення про дату початку перевірки.
Згідно з пунктом 42.2 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони:
♦ надіслані рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу платника;
♦ або особисто вручені йому (чи його представнику).
Таким чином, навіть якщо платник фізично не отримав документ, але його було належним чином направлено відповідно до вказаної адреси — вважається, що вимога закону виконана.
Ба більше, абзац 2 пункту 42.5 ПКУ передбачає, що у випадку неможливості вручення (наприклад, через відсутність представників, відмову прийняти документи або незнаходження платника за адресою), документ вважається врученим у день, коли поштове відділення зробило відповідну відмітку в повідомленні про вручення з поясненням причин невручення.