Боржники досі переконані, що поки в кримінальному провадженні не вручили підозру і суд не стягнув борг, переписати майно на цивільну дружину цілком безпечно, однак у справі №759/4230/24 Касаційний цивільний суд Верховного Суду 27.10.2026 визнав такий продаж автомобіля недійсним та залишив у силі стягнення 120 950 грн витрат на правничу допомогу. Цю ілюзію розбивають п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ЦК, за якими недобросовісне зменшення платоспроможності після відкриття справи про шахрайство за ст. 190 КК є зловживанням правом.
Хронологія в цій історії говорить сама за себе. У вересні 2021 року відповідач під виглядом позики заволодів 30 000 євро потерпілого, а вже наступного місяця придбав Audi TT 2019 року випуску. У липні 2022 року за заявою потерпілого відкрили кримінальне провадження за ст. 190 КК, де було заявлено цивільний позов на 1 200 000 грн майнової та 500 000 грн моральної шкоди. Коли 28.06.2023 вдома у фігуранта провели обшук, він через три дні — 01.07.2023 — продав спорткар своїй співмешканці, з якою в серпні 2024 року офіційно одружився.
Таймінг відчуження за три дні після візиту слідчих видає намір сховати актив краще за будь-які пояснення.
Чому відсутність підозри більше не захищає угоду?
Суд першої інстанції у справі №759/4230/24 пішов за формальною логікою: на дату договору купівлі-продажу (01.07.2023) доведених боргових зобов’язань чи повідомлення про підозру не існувало, тож у позові про недійсність угоди за ст. 215 та ст. 655 ЦК відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 01.10.2025 скасував цю відмову, визнав договір купівлі-продажу Audi TT фраудаторним, а додатковою постановою від 19.11.2025 стягнув із продавця та покупчині по 60 475 грн витрат на адвоката (загалом майже 121 тисячу гривень із заявлених 178 350 грн за ст. 137 та ст. 141 ЦПК).
Верховний Суд погодився з апеляцією і залишив обидві постанови без змін, відхиливши касаційні скарги за ст. 401 ЦПК. Навіщо чекати вироку чи підозри за ч. 4 ст. 190 КК, якщо власник позбувається ліквідного авто на користь близької особи одразу після обшуку? Касаційний суд розцінив такі дії як спробу унеможливити майбутній арешт і звернення стягнення на майно, що порушує заборону зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК) і дозволяє захистити інтерес потерпілого кредитора за ст. 15 та ст. 16 ЦК.