Проблема стягнення аліментів з боржників, які виїхали за кордон, сьогодні стоїть особливо гостро. Тисячі українських дітей чекають на підтримку від батьків, що мешкають у країнах Європи чи інших державах. І коли точна адреса боржника невідома — справедливість, здається, зависає у повітрі. Проте існує дієвий міжнародний механізм, який допомагає знайти адресу боржника і забезпечити виконання рішення суду України навіть поза її межами.
Міжнародне право надає ефективні інструменти для розв’язання цієї ситуації. Правовою основою для отримання аліментів на дитину від батька чи матері, які проживають за кордоном, є міжнародні договори про правову допомогу. Вони регулюють питання виконання аліментних зобов’язань між Україною та відповідною іноземною державою. Саме на підставі таких договорів часто можна отримати й інформацію про адресу боржника.
Найбільш універсальним і розповсюдженим інструментом у цій сфері є Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року, яка діє для України з 1 листопада 2013 року та застосовується у відносинах із 53 державами-учасницями. Ця Конвенція — справжнє рятівне коло, адже вона прямо наділяє центральні органи договірних держав (в Україні це Міністерство юстиції) повноваженнями щодо сприяння у встановленні місцезнаходження боржника або кредитора. Важливо: відповідно до Пояснювальної записки Спеціальної комісії до Конвенції, допомога у встановленні місця проживання може бути надана як після подання заяви про стягнення, так і до її відправлення — якщо потрібно лише перевірити, чи справді боржник перебуває у запитуваній державі.
Стягувач, який не знає, де саме мешкає боржник, має повне право, посилаючись на Конвенцію, звернутися із заявою про встановлення місця проживання боржника. Цю заяву адресують компетентному органу тієї договірної держави, де, ймовірно, перебуває боржник, а надсилають її до Міністерства юстиції України — безпосередньо або через його територіальні міжрегіональні управління, зокрема Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що займається міжнародно-правовим співробітництвом у цій сфері.
Заява складається у довільній формі офіційною мовою іноземної держави або супроводжується засвідченим перекладом. У ній слід максимально детально вказати дані боржника — ПІБ, відому анкетну інформацію, будь-які контакти чи відомості, які можуть допомогти у пошуку. Далі Міністерство юстиції України скеровує звернення до центрального органу відповідної держави-учасниці Конвенції, а отримана інформація про місце проживання боржника доводиться до відома стягувача, відкриваючи шлях до подальшого примусового виконання рішення суду.