Об’єктом оподаткування у фізичної особи – підприємця, що застосовує загальну систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, – тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.
З урахуванням викладеного, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла ФОП як у грошовій, так і в натуральній формі, а саме:
– виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);
– виручка в натуральній (негрошовій формі);
– суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Нагадуємо, що безоплатно надані товари, роботи, послуги – це:
– товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
– роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
– товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів – п.п. 14.1.202 ПКУ.
Таким чином, ФОП включає до складу загального оподатковуваного доходу вартість безоплатно отриманих товарів по даті їх реалізації за ціною, визначеною на рівні не нижче звичайної ціни, а вартість безоплатно отриманих послуг включається до складу загального оподатковуваного доходу ФОП за ціною не нижче звичайної по даті їх отримання.
Звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін – п.п. 14.1.71 ПКУ.
Порядок визначення звичайної ціни встановлено ст. 39 ПКУ.