Тільки у Києві в квартирних чергах стоять майже 70 тис. родин, а кількість квартир, які люди отримують, коливається в столиці в межах 50-100 на рік. Загалом по Україні, за різною інформацією, щорічно видається 200-300 квартир, при тому що в чергах може стояти набагато більше, ніж 600 тис. родин, тобто шанси отримати квартиру від держави майже нульові.
На цьому наголошує голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.
За її словами, за різними оцінками, лише в столиці в квартирних чергах стоять не менше ніж 70 тис. родин, у Львові — майже 30 тис. сімей, а по всій Україні ця цифра може бути на порядок вищою, ніж 600 тис. родин.
«Проблема в тому, що це дані лише на 2015 рік, після чого Держстат скасував форму звітності по квартирній черзі, тож суцільної державної статистики немає — від того й доводиться збирати мозаїку з місцевих джерел. Однак, якщо врахувати наскільки збільшилася кількість людей, які потребують поліпшення житлових умов через війну, лишається тільки уявляти реальні обсяги цієї черги», – зауважила Шуляк.
При цьому вона зазначила, що враховуючи кількість квартир, які держава щорічно видає родинам, які стоять у чергах, стає зрозумілим, що шанси отримати в такий спосіб житло, майже нульові.
«Знову ж таки, за різними даними, в Києві видається не більше ніж 50-100 квартир на рік. У Львові — ще менше. Загалом по Україні — у межах 200-300 квартир. Тому можна лише уявити, коли держава за нинішніми правилами покриє потреби людей, які стоять у чергах. Крім того, ці черги чиновники можуть рухати вручну — за хабарі. Тому той, хто стоїть у черзі, наприклад, десятим, може в один момент стати сотим або тисячним», – констатувала Олена Шуляк.
Вона пояснила, що основною причиною квартирних черг є те, що в Україні й досі діє Житловий кодекс, ухвалений у 1983 році. Відповідно до нього житло від держави можна отримати в порядку черги й не у власність, а у безстрокове користування — його не можна було продати, подарувати, заповісти. Власністю воно почало ставати лише внаслідок приватизації 90-х років. Через це Державний житловий фонд було вичерпано. Відповідно, й житло у користування, яке потім за логікою можна було приватизувати, було ні з чого видавати. Отже, майже не рухаються й самі черги.
«Саме тому, для того щоб українці, які потребують вирішення житлового питання, все таки його вирішували, ми працюємо над законодавчим впровадженням житлової реформи, яка змінює правила гри відповідно до сучасних умов. Законопроєктом № 12377 скасовується неефективний Житловий кодекс та запроваджується низка інструментів, які на відміну від нього будуть ефективними», – пояснила нардепка.
Зокрема, йдеться про:
Запуск одразу кількох фінансово-кредитних механізмів, щоб люди, дохід яких дозволяє, могли придбати житло у власність на пільгових умовах.
Запуск системи соціального та службового житла, яке надаватиметься в тимчасове користування на умовах пільгової оренди.
Соціальну оренду з правом викупу — орендуючи таке житло 10+ років, у людини з’являється можливість його викупити (орендні платежі йдуть у револьверний фонд, за кошти якого будується нове соціальне житло для тимчасового користування).
Олена Шуляк також наголосила на ще одній важливій складовій майбутньої житлової політики — прозорості та мінімізації участі чиновників. Це, на її думку, можливо лише за умови цифровізації цих процесів. Законопроєктом № 12377 передбачено запуск Єдиної інформаційно-аналітичної системи у сфері житла.
«Система аналізуватиме цілий комплекс факторів, які впливають на підбір оптимального способу вирішення житлового питання того чи іншого громадянина або родини. Це соціальний статус (ВПО, багатодітна родина тощо), рівень доходів, наявність житла у власності та багато іншого. І пропонуватиме його. Завдяки цьому не чиновник буде вирішувати, кому з черги надавати житло насамперед. Це зробить майбутню житлову політику більш ефективною», – підсумувала Олена Шуляк.