Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась. Наразі Верховна Рада України 27 липня 2023 року Законом України затвердила Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 р. № 451/2023 , згідно якого дію воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 18.08.2023 р. строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
Під час воєнного стану законодавством передбачена можливість встановлення для громадян трудової повинності.
Трудова повинність під час воєнного стану не є примусовою працею як в розумінні міжнародних правових актів так і згідно законодавства України. Так відповідно до положень Конвенції про примусову чи обов’язкову працю N 29 Міжнародної організації праці (МОП) термін примусова чи обов’язкова праця в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
а) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають на підставі законів про обов’язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
b) будь-яку роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов’язків громадян повністю самоврядної країни;
с) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи внаслідок вироку, винесеного рішенням судового органу, при умові, що ця робота чи служба виконуватиметься під наглядом і контролем державних властей і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств;
d) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках війни або лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетрус, сильні епідемії чи епізоотії, навали шкідливих тварин, комах чи паразитів рослин і взагалі обставини, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення;
е) дрібні роботи общинного характеру, тобто роботи, що виконуються для прямої користі колективу членами даного колективу і які тому можуть вважатися звичайними громадянськими обов’язками членів колективу при умові, що саме населення або його безпосередні представники мають право висловити свою думку про доцільність цих робіт.
Згідно статті 43 Конституції України не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Питання встановлення трудової повинності регулюється:
- Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон № 389);
- Порядком залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 (далі — Порядок № 753).
Згідно пункту 2 частини першої статті 8 Закону №389 військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою кабінету Міністрів від 13 липня 2011 р. було затверджено Порядок № 753.
У пункті 2 Порядку № 753 надане визначення термінів «суспільно-корисні роботи» і «трудова повинність» .
Суспільно корисні роботи – види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов’язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.
Держпраці в умовах воєнного стану не припиняє консультувати працівників та роботодавців.
Трудова повинність – короткостроковий трудовий обов’язок у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.
Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону №389, пунктом 1 Порядку № 753 передбачається залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, що виконуються під час запровадження трудової повинності.
Таким чином для працівників, що залучаються до суспільно-корисних робіт запроваджується трудова повинність.
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт приймається військовим командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням місцевих держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. (пункт 4 Порядку № 753).
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт доводиться до відома населення через засоби масової інформації. У рішенні зазначаються:
- обґрунтування необхідності залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт;
- критерії відбору таких осіб, зокрема за віком, професією, спеціальністю (у разі потреби);
- перелік груп (бригад, загонів) працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, їх орієнтовна чисельність та порядок взаємодії у разі їх утворення;
- вид, перелік видів суспільно корисних робіт, до виконання яких залучаються працездатні особи;
- межі території, транспортні маршрути (або організація доставки до місця проведення суспільно корисних робіт) та найменування об’єктів, де планується виконання зазначених робіт;
- місце та час збору працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, строк їх виконання;
- посадові особи, які відповідають за інформування, оповіщення та збір зазначених осіб;
- замовник (підприємство, установа, організація) суспільно корисних робіт, де працюватимуть такі особи;
- інші питання, вирішення яких сприятиме виконанню таких робіт (у разі потреби).
Відповідно до пункту 5 Порядку №753 до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також осіб, залучених до здійснення заходів національного спротиву), а саме:
зареєстровані безробітні та інші незайняті особи, зокрема внутрішньо переміщені;
працівники функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств (за погодженням з їх керівниками), що не залучені до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) та не зараховані до складу об’єктових формувань цивільного захисту, – у порядку переведення;
особи, зайняті в особистому селянському господарстві;
студенти вищих, учні та слухачі професійно-технічних навчальних закладів;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір.
Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від чотирнадцяти до п’ятнадцяти років, жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров’я. (пункту 5 Порядку №753).
Згідно пункту 9 Порядку №753 виконання суспільно корисних робіт на радіаційно або хімічно забруднених територіях, у районах виникнення небезпечних і особливо небезпечних інфекційних хвороб, місцях розташування вибухонебезпечних предметів допускається виключно за письмовою згодою особи, яка виявила бажання бути залученою до їх виконання, з дотриманням вимог законодавства про охорону праці.
Рішення про запровадження суспільно корисних робіт у районах воєнних (бойових) дій приймаються з урахуванням частини третьої статті 9 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Забороняється виконання суспільно корисних робіт на необоронюваній місцевості.
Таким чином у разі залучення працівника до виконання суспільно корисних робіт він (вона) не можуть звільнитися за власним бажанням, оскільки трудова повинність не потребує обов’язкової згоди особи на виконання такого трудового обов’язку у період воєнного стану. Виключенням є настання, до закінчення строкового трудового договору, обставин, зазначених вище (пункту 9 Порядку №753), що передбачає надання обов’язкової письмової згоди на продовження роботи.