Податківці роз’яснили, як визначається база оподаткування ПДВ при продажу квитків на автобусні перевезення та хто і на яку суму складає податкові накладні.
1. Загальні правила бази ПДВ
- П. 185.1 ПКУ: об’єктом ПДВ є операції платників з постачання товарів/послуг, якщо місце постачання – митна територія України.
- П. 188.1 ПКУ: база оподаткування – договірна вартість постачання з урахуванням більшості податків і зборів (крім окремо перелічених винятків).
- До складу договірної вартості входять усі суми, що компенсують вартість товарів/послуг. Не включаються, зокрема, штрафи, пеня, інфляційні, відшкодування шкоди.
2. Спеціальне правило для автобусних квитків (п. 189.13 ПКУ)
Для операцій із постачання квитків на проїзд в автобусах та перевезення багажу (відповідно до Закону № 2344 «Про автомобільний транспорт»):
-
базою оподаткування у продавця квитка (автостанції) є лише винагорода, яка:
- включає автостанційний збір;
-
не включаються до бази ПДВ автостанції:
- вартість власне перевезення, яка перераховується перевізнику;
- сума витрат на страхування пасажирів, що перераховується страховій компанії.
П. 2 Правил пасажирських автоперевезень (Постанова КМУ № 176) розкладає вартість квитка:
- вартість квитка = вартість проїзду + автостанційний збір + плата за попередній продаж (якщо є);
- вартість проїзду – сума, за якою перевізник здійснює перевезення, включає тариф + ПДВ.
Отже:
- з позиції ПКУ автостанція оподатковує ПДВ не всю ціну квитка, а тільки свою частину (збір + сервісний платіж);
- частина вартості, яка йде перевізнику і страховій, для автостанції поза базою ПДВ.
3. Хто складає податкову накладну і на що
3.1. Перевізник
-
Послугу перевезення надає безпосередньо перевізник пасажиру (це операція з постачання послуг – п.п. 14.1.185 ПКУ).
-
Перевізник – платник ПДВ визначає базу як повну вартість послуги перевезення (вартість проїзду з ПДВ).
-
Хоча кошти перевізник отримує від автостанції, кінцевим споживачем є фізична особа – пасажир, яка, як правило, не є платником ПДВ.
Тому, згідно з п. 12 Порядку № 1307:
- у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник»;
- у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000»;
- рядок щодо податкового номера/серії і номера паспорта не заповнюється.
3.2. Автостанція
Автостанція – платник ПДВ, яка реалізує квитки:
- здійснює постачання власних послуг (автостанційний збір +, за наявності, плата за попередній продаж квитків);
- відповідно до п. 189.13 ПКУ, база ПДВ для автостанції = автостанційний збір + плата за послуги з попереднього продажу.
На цю суму автостанція:
-
складає податкову накладну за щоденними підсумками операцій (п. 14 Порядку № 1307);
-
у шапці ПН:
- «Отримувач (покупець)» = «Неплатник»;
- ІПН отримувача = «100000000000»;
- поле щодо податкового номера/паспорта – порожнє.
Інші показники ПН автостанції заповнюються за загальними правилами Порядку № 1307.
Підсумкові висновки
1. Для автостанції:
- базою оподаткування ПДВ є виключно її винагорода: автостанційний збір + плата за попередній продаж квитків;
- вартість проїзду та страхування пасажирів, які перераховуються відповідно перевізнику і страховій компанії, до бази ПДВ автостанції не включаються;
- ПН складається за щоденними підсумками, з покупцем «Неплатник» і умовним ІПН 100000000000.
2. Для перевізника:
- базою ПДВ є повна вартість послуг перевезення (вартість проїзду у складі квитка);
- незалежно від того, що кошти надходять через автостанцію, ПН реєструється на умовного покупця «Неплатник» з ІПН 100000000000, оскільки фактичний споживач – фізична особа.
3. Вартість одного квитка розкладається з точки зору ПДВ на дві різні бази:
- перевізник оподатковує вартість проїзду,
- автостанція – власну винагороду, без дублювання ПДВ на один і той самий обсяг.