Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також у інших випадках, встановлених законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Таким чином, в результаті відступлення права вимоги кредитором, в тому числі якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу, відбувається зміна однієї особи – кредитора на іншу особу – кредитора.
Відповідно до п.п. 14.1.54 ПКУдохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Отже, у фізичної особи – дебітора (позичальника) не виникає дохід (об’єкт оподаткування) у розумінні п.п. 14.1.54ПКУ, оскільки у неї залишаються зобов’язання щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом.
При цьому фізична особа – продавець (первинний кредитор) отримує дохід у вигляді обумовленої договором вартості (ціни) права вимоги від фізичної особи – покупця. Такий дохід відноситься до доходу з джерелом його походження з України та включається до об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб як дохід, отриманий відповідно до умов цивільно-правового договору.
Фізична особа, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів за ставкою, передбаченою п. 167.1 ПКУ (18 %).