Абзац другий пункту 42.5. статті 42 ПКУ наголошує на тому, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин,
Контролюючий орган надає докази відправлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення спірних податкових повідомлень-рішень, проте вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу у зв`язку з тим, що «за закінченням встановленого терміну зберігання». Враховуючи вказане вище правове регулювання та підстави повернення поштового відправлення на адресу контролюючого органу, лист, в якому надсилалися податкові повідомлення-рішення, вважаються врученим позивачу з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі..
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 ПКУ цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), згідно з п.42.2 ст. 42 ПКУ.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших беззв’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18
Зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
“….Законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення…”.
Наведена правова позиція викладена постановою Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року по справі №825/1109/16 (касаційне провадження №К/9901/19737/18) та постановою Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20.
Отже, ДПС і суди виходять з того, що податкові документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням за податковою адресою платника або вручені особисто, а в разі повернення листа з позначкою пошти («за закінченням терміну зберігання», відсутність за адресою тощо) документ вважається врученим у день, зазначений у повідомленні про вручення.
Ключовий аргумент для відображення позиції суду та ДПС можна формулювати так: оскільки платник сам визначає і погоджує свою податкову адресу та зобов’язаний підтримувати можливість комунікації за цією адресою (або своєчасно її змінити), ризик неотримання поштових відправлень за такою адресою покладається на платника. Тому факт повернення листа з відміткою пошти не спростовує належного вручення документів у розумінні ст. 42 ПКУ