Коли податкова звітність отримує статус «Історія подання»?
В електронних системах ДПС кожному поданому документу звітності (декларації, розрахунку тощо) присвоюється стан обробки.
Ознаку «Історія подання» документ отримує у двох основних випадках:
1. Подано новий документ до граничного строку
Якщо платник вже подав декларацію за певний звітний період, а потім:
- до закінчення граничного строку подання за цей же період подає новий документ звітності з виправленими показниками (з ознакою «Нова звітна»),
- попередній документ стає недіючим, в інформаційній системі він отримує статус «Історія подання».
2. Скасування реєстрації за рішенням суду або вищого податкового органу
Документи звітності також переводяться в статус «Історія подання», якщо:
на підставі яких у підсистемі обробки звітності:
- є рішення суду або
- рішення підрозділів податкового органу вищого рівня (які адмініструють відповідні платежі),
- скасовується реєстрація такої звітності;
- документ ідентифікується як недіючий.
Після набуття статусу «Історія подання»:
- такі документи не беруть участі у формуванні поточного податкового боргу / зобов’язань;
- раніше рознесені за ними суми автоматично виключаються з інтегрованих карток платника датою присвоєння ознаки.
Що означають позначки «Звітна», «Нова звітна» та «Уточнююча»?
Кожен поданий документ звітності має ознаку, яка відображає його тип:
1. «Звітна»
- подається за відповідний базовий звітний (податковий) період;
- у строки, встановлені ПКУ або з порушенням строків;
- є первинною декларацією/розрахунком за цей період.
2. «Нова звітна»
- подається за той самий звітний період, що й раніше подана «Звітна»;
- подається до закінчення граничного строку подання;
- містить виправлені показники замість уже поданої «Звітної»;
- після її прийняття попередня «Звітна» автоматично переводиться в «Історію подання» і вважається недіючою.
3. «Уточнююча»
- подається після спливу граничного строку подання звітності за цей період;
- використовується для виправлення показників уже поданої декларації (з урахуванням строків давності зі ст. 102 ПКУ);
- формально є самостійним уточнюючим розрахунком до попередньої декларації.
Як працює «Нова звітна» декларація до граничного строку подання?
Схема така:
- ви подали декларацію з ознакою «Звітна»;
- до кінця граничного строку подання за цей період виявили помилки;
- замість «Уточнюючої» ви подаєте «Нову звітну» декларацію з правильними даними.
Наслідки:
-
штрафи за ст. 50.1 ПКУ не застосовуються (оскільки коригування відбулося до граничного строку);
-
попередня «Звітна» декларація:
- відмічається як недіюча;
- отримує ознаку «Історія подання» в системі ДПС;
- не впливає більше на податкові зобов’язання.
Таким чином, «Нова звітна» повністю замінює собою первинну «Звітну» декларацію на рівні обліку.
Коли подавати «Уточнюючу» звітність і як це впливає на штрафи?
Якщо помилку виявлено після граничного строку подання декларації за певний період, є два варіанти дій (п. 50.1 ПКУ):
1. Подати «Уточнюючу» декларацію (уточнюючий розрахунок)
- подається за той самий період;
- враховує строки давності зі ст. 102 ПКУ;
- можуть застосовуватися штрафи та пеня, якщо помилкою занижено податкове зобов’язання (загальні правила ст. 50 ПКУ).
2. Виправити помилку в наступній «Звітній» декларації
- уточнені показники можна відобразити у складі декларації за будь-який наступний податковий період, у якому помилку самостійно виявлено;
- при цьому діють окремі правила розрахунку штрафів, залежно від способу виправлення.
Окремо ПКУ абзацом 7 п. 50.1 звільняє від штрафів у певних випадках, зокрема коли уточнення відбувається:
- шляхом подання нової звітної до граничного строку;
- або у зв’язку з виконанням вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ (щодо перерахунку ПДФО з доходів фізосіб).
Отже, правильний вибір типу звітності («Звітна» / «Нова звітна» / «Уточнююча») впливає не лише на технічний статус документу в системі ДПС, а й на:
- наявність / відсутність штрафів;
- те, чи буде попередня звітність «історією», чи залишиться діючою базою для розрахунку податкових зобов’язань.