Незалежність та самостійність кожного з нас залежить передусім від можливості заробити, реалізувати себе як працівник чи підприємець. І саме держава повинна формувати механізми, за яких всі зможуть працювати. Тоді нам не треба буде дискутувати і взагалі обговорювати – яких іноземців і скільки нам треба сюди запросити.
І тут є прошарок людей, на яких треба звернути увагу. Це люди з інвалідністю. Адже для них процедури працевлаштування є складними, часом непомірними. Вони самі чи їх роботодавці часто потребують додаткової підтримки. І така підтримка вкрай важлива вже сьогодні. І не лише самим людям, але й державі.
Ці люди – величезний і неоціненний резерв для ринку праці. Адже всього лише 16 % осіб з інвалідністю працюють. А у країнах Європи – більше ніж 60 %. Нам критично потрібно рухатися, адже сьогодні загальна кількість людей з інвалідністю стрімко зростає.
Нові механізми сприяння та підтримки у працевлаштуванні ми ухвалили. Закон про гарантії осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування (№ 4219-IX) заклав основу гарних можливостей для всіх осіб з інвалідністю, хто хоче працювати. І з 1 січня 2026 року він повинен бути застосований.
Те, на що хочу звернути увагу – засоби розумного пристосування. Це рішення під людину. Це не універсальний список, а персональний набір кроків, які роботодавець підбирає разом із людиною, щоб вона могла працювати комфортно і без бар’єрів.
Сьогодні ці засоби зводяться до вузьких технічних рішень: зручний стіл і крісло, що регулюються; пандус або підйомник при вході, поручні; комп’ютер і потрібні програми; засоби зв’язку: слуховий апарат, гарнітура, програми, що збільшують шрифт або читають текст уголос; засоби пересування: тростина, крісло колісне тощо.
Але цього критично недостатньо.
Що очікуємо з 1 січня 2026 року?
Розумне пристосування означатиме створити зручні умови праці (не лише технічні) для працівника.
Роботодавець зможе звужувати чи спрощувати обов’язки, зменшувати робочий час для працівника з інвалідністю без зниження зарплати, пропонувати зручний графік роботи, давати додаткові оплачувані перерви для відпочинку чи вправ, запрошувати асистента або наставника, який допоможе працівнику з інвалідністю з робочими завданнями чи комунікацією в колективі.
І хороша новина для бізнесу: з 1 січня 2026 року кожен роботодавець матиме право на компенсацію за впровадження всіх цих рішень. Не один раз на покупку спеціального обладнання чи меблів, як це сьогодні.
Новий підхід передбачає відшкодування роботодавцю вартості всіх організаційних змін на робочому місці, що зроблено для працівника з інвалідністю:
▪️частини заробітної плати, яку роботодавець виплачує працівнику з інвалідністю у разі зменшення робочого часу чи зменшення обов’язків;
▪️оплату послуг персонального асистента;
▪️витрати на залучення інших працівників, які допомагають працівнику з інвалідністю під час виконання завдань, комунікації та адаптації на робочому місці.
Що важливо?
Залишилося, щоб Уряд встиг прийняти всі потрібні акти: обсяги та порядок компенсації.
Наразі ці акти ще не затверджені, тож планую звертатися до Уряду та Мінсоцполітики із запитами про стан їхньої підготовки.
Інакше є ризик, що корисні новації, які мають допомагати вже з 1 січня, зависнуть на папері й будуть фактично зведені нанівець.