Несплата аліментів — це не лише моральна й соціальна проблема, а й підстава для адміністративної відповідальності. Якщо заборгованість, зокрема, перед дитиною перевищує визначені законом строки, державний виконавець має не просто право, а обов’язок — скласти протокол за статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Що передбачає стаття 183-1 КУпАП?
Ця норма встановлює відповідальність за несплату аліментів, яка призвела до утворення заборгованості:
- за 6 місяців – загальний випадок;
- за 3 місяці – якщо мова йде про утримання дитини з інвалідністю або тяжким захворюванням.
У разі порушення — особі загрожує виконання суспільно корисних робіт від 120 до 240 годин. Якщо ж правопорушення вчинено повторно протягом року — до 360 годин таких робіт.
Повторним вважається правопорушення, якщо боржник не сплатив аліменти протягом двох місяців після відбуття першого стягнення.
Оскільки правопорушення, пов’язане з несплатою аліментів, має триваючий характер, періоди заборгованості, що утворюють склад такого порушення, підлягають обліку виключно після 6 лютого 2018 року. Це зумовлено тим, що саме з цієї дати набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів». Цей закон, що вже тривалий час ефективно застосовується, удосконалив механізм примусового стягнення аліментів та розширив інструментарій державних виконавців, надавши їм адміністративні важелі впливу для посилення захисту прав дитини на належне утримання.
Хто складає протокол?
Відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 255 КУпАП, державні виконавці уповноважені складати протоколи про правопорушення за ст. 183-1 КУпАП. Такий протокол є процесуальним документом, який засвідчує факт правопорушення і передається на розгляд до суду.
Підставою для складання протоколу є:
- наявність виконавчого провадження;
- наявність заборгованості, що перевищує встановлений строк;
- відсутність поважних причин несплати;
- відповідний аналіз документів у матеріалах справи.
Складання протоколу регулюється:
- Кодексом України про адміністративні правопорушення;
- Законом України «Про виконавче провадження»;
- Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Мін’юсту № 512/5.
Протокол оформлюється державною мовою на спеціальному бланку (Додаток 11 до Інструкції) без виправлень, закреслень або додаткових записів після підписання. У ньому мають бути чітко зазначені:
- дата, час і місце його складення;
- особа, щодо якої складено протокол;
- суть правопорушення та обставини;
- пояснення боржника (за наявності);
- відомості про ознайомлення з правами.
Важливо: при складанні протоколу роз’яснюються права особи, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
У разі відмови особи від підписання, про це робиться відповідна відмітка, яка засвідчується підписом виконавця та, за можливості, свідків.
Разом з тим, зауважимо, що суспільно корисні роботи не призначаються:
- особам з інвалідністю І або ІІ групи;
- вагітним жінкам;
- жінкам старше 55 років;
- чоловікам старше 60 років.
Тому державний виконавець зобов’язаний з’ясувати ці обставини до складання протоколу і, за можливості, зафіксувати цю інформацію.
Механізм притягнення до адміністративної відповідальності — це інструмент мотивації до виконання батьківського обов’язку. На відміну від класичних штрафів, суспільно корисні роботи змушують боржника не лише відповідати за свої дії, а й виконувати роботу на благо громади.