Згідно з ст. 1732 КЗпП України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку ЄСВ, регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), відповідно до абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 якого платниками ЄСВ є роботодавці – фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).
Водночас відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 10 Закону № 2464 домашні працівники мають право на добровільну сплату ЄСВ.
Враховуючи зазначене, домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин, самостійно сплачують ЄСВ на засадах добровільності шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.