Обовʼязкове запровадження з 1 січня планів просторового розвитку (ППР) надає право планувати території за межами населених пунктів громади органам її місцевого самоврядування, а не районним і обласним адміністраціям. Але ППР водночас і спростили, і ускладнили правила землевідведення.
Про це повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.
За її словами, раніше органи місцевого самоврядування могли здійснювати планування територій лише у межах міст, сіл та селищ, а використання території за їх межами здійснювалось на районному та обласному рівнях. Наразі ж в результаті політики децентралізації, яка активно впроваджувалася в Україні протягом останніх років, повноваження щодо управління переважною більшістю земельних ресурсів передано органам місцевого самоврядування.
«Зрозуміло, що питання ефективного управління будь-яким активом, у тому числі землями, напряму пов’язане з питанням планування його використання. Саме на етапі планування вирішується, які території варто визначити пріоритетними для залучення інвестицій та створення робочих місць, які – для розвитку соціальної інфраструктури , а які необхідно берегти та охороняти для збереження біологічного різноманіття і т.д.», – пояснила Шуляк.
Вона додала, що одночасно із запровадженням ППР змінено і підходи до відведення земельних ділянок, і зміни їх цільового призначення. З одного боку, має місце суттєве спрощення цього процесу, адже власнику земельної ділянки надано право самостійно визначати вид її цільового призначення, що знижує корупційні ризики та сприяє процесу залучення інвестиції. З іншого боку – це право не є абсолютним.
«Комплексний план ділить територію громади на функціональні зони – житлова забудова, промисловість тощо. Для кожної такої зони визначено переліки видів цільового призначення земельних ділянок, і саме з цього переліку власник може самостійно обрати той, який, на його думку, є найбільш перспективним. Тобто не можна наприклад обрати «житлове будівництво» на території, яку комплексний план визначив, як «промислову» і навпаки. Це правило стосується як приватних власників, так і органів, уповноважених розпоряджатись земельними ресурсами: не можна виділити комусь земельну ділянку, цільове призначення якої не узгоджується з функціональним зонуванням, визначеним комплексним планом», – наголосила голова Комітету регіонального розвитку і містобудування.
При цьому парламентарка підкреслила, що такий підхід на сьогодні є більше ніж виправданим. Річ у тім, що історично в Україні склалася ситуація, за якої земельне і містобудівне законодавство у певних випадках регулюють одні і ті самі питання, при чому кожна галузь – по своєму, із застосуванням різних інструментів. Як наслідок, пояснила Шуляк, саме сфери управління земельними ресурсами та містобудування роками визнавались як одні з найкорумпованіших у нашій державі.
«Тобто, наприклад, з точки зору земельного законодавства, використання певної території для забудови було абсолютно законним, а з точки зору містобудівного – ні, або навпаки. Єдиний хто вигравав за такої ситуації – це корумповані чиновники, які на один і той же запит могли подивитись як під одним кутом, так і під іншим, залежно від того, чи отримав він напередодні відповідну мотивацію. Тому уніфікація підходів, які застосовуються і в земельній та містобудівній сферах, що є наслідком такого поєднання, є справді виправданою, хоча певним чином і здорожчує саму документацію», – зазначає нардепка.
Водночас, вона зауважує, що ці нововведення подобаються не всім. За її словами, комусь зручніше займатись «дерибаном» в ручному режимі. Таким, звісно, не дуже цікава ситуація, коли зникає технічна можливість оформити «куму, свату чи брату» земельну ділянку, цільове призначення якої не збігатиметься з допустимими видами, визначеними містобудівною документацією.
«Але є й інші громади, які наразі активно включилися в процес та займаються підготовкою документації з просторового планування, збираючи необхідні матеріали, проводячи переговори з міжнародними організаціями на предмет залучення фінансової допомоги, або вже безпосередньо напрацьовуючи проектні рішення, покликані забезпечити сталий розвиток відповідної громади», – резюмувала Олена Шуляк.