Популярна думка, що шлюбний договір підриває довіру між партнерами, не зовсім справедлива.
Обʼєктивно, це сучасний і зрозумілий спосіб попередити майнові непорозуміння між парою у майбутньому.
Проте часом життя вносить свої корективи, тому важливо знати, що шлюбний договір можна змінювати за обопільної згоди.
Всі зміни мають бути у письмовій формі й нотаріально завірені.
Але коли інтереси змін стосуються лише одного з подружжя або дітей, тоді можливі й судові варіанти вирішення цього питання.
Якщо говорити про розірвання договору, тут усе теж досить просто: потрібно звернутися до суду, надавши вагомі причини для неможливості виконання угоди.
Існують і ситуації, коли шлюбний договір можуть визнати недійсним: порушення прав одного з подружжя, зміст, що суперечить законам, або нещирі наміри при його укладанні.
Шлюбний договір — це не про недовіру, а про чесність і прозорі правила у стосунках.
Нагадаємо, що основна мета укладання шлюбного договору полягає в тому, щоб запобігти можливим конфліктам та непорозумінням між подружжям під час шлюбу, а також забезпечити їхню фінансову та майнову безпеку.
Шлюбний договір може містити такі положення:
– розподіл майна в разі розлучення,
– права та обов’язки щодо виховання дітей,
– питання щодо пенсійних виплат, податків та страхування, а також багато іншого.
Він може бути дуже корисним для захисту інтересів кожного з подружжя в майбутньому та може бути укладений як до одруження, так і під час шлюбу.
Однак, укладення шлюбного договору не означає, що подружжя не довіряє одне одному, або що вони планують розлучення.
Це просто ще один засіб забезпечення стабільності та безпеки в шлюбі.