Місцеві ради на підставі повноважень, передбачених пунктом 10.21 ПКУ, приймають рішення про встановлення місцевих податків, у тому числі податку на майно, включаючи земельний податок (підпункт 14.1.147, підпункт 265.1.3 ПКУ), із зазначенням всіх передбачених статтею 7 ПКУ елементів податків.
Інтервали допустимих розмірів ставок як елементу земельного податку встановлені статтями 274 та 277 ПКУ.
Зокрема, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання, що не належать до державної та комунальної форм власності, пунктом 274.2 ПКУ встановлено обмеження розміру ставки не більше 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Місцеві ради, які планують затвердити ставку земельного податку у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при визначенні кола платників, на яких вона поширюватиметься, мають керуватися переліком юридичних осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою, що визначений статтею 92 Земельного кодексу України.