Реформа пільгових перевезень – одне з тих рішень, які давно назріли, але потребують зваженого і відповідального підходу з боку держави.
Йдеться про соціальну справедливість, гідність людей і довіру до держави.
Законопроєкт № 5651-2 пропонує системну відповідь на багаторічну проблему пільгового проїзду – коли пільга гарантована законом, але не підкріплена прозорими правилами, обліком і фінансуванням.
Нижче — відповіді на ключові запитання, які найчастіше виникають під час обговорення цієї реформи.
1. Що конкретно зміниться після ухвалення закону?
Реформа змінює сам підхід до користування пільгами – від посвідчень і конфліктів до зрозумілого фінансового механізму.
Сьогодні пільговик змушений пред’являти посвідчення водієві та доводити своє право на проїзд.
Після ухвалення закону: пільговик користується банківською карткою, на яку нараховуються кошти на пільговий проїзд. Тобто у транспорті не потрібно буде показувати посвідчення, а достатньо буде прикласти картку – так само як і будь-який інший пасажир. Тобто поїздка автоматично буде фіксуватись, а перевізник отримувати оплату.
У результаті немає конфліктів із водіями, пільга працює без принижень і пояснень, перевізник отримує гарантовану оплату за поїздку, а держава й громади бачать реальну кількість поїздок.
Інакше кажучи, реформа переводить пільговий проїзд із «паперової» площини в фінансову та цифрову, де кожна поїздка має підтвердження і оплату.
2. Чи скасовує законопроєкт №5651-2 чинні пільги?
Ні. Законопроєкт не скасовує і не скорочує жодної пільги. Він запроваджує механізм їх реальної реалізації – щоб пільга працювала не на папері, а в транспорті.
3. Хто і за рахунок чого фінансуватиме пільговий проїзд?
Законопроєкт передбачає збалансовану модель, напрацьовану спільно з Асоціацією міст України.
- Пільги ветеранів війни – фінансуються з державного бюджету (обсяг визначатиме Уряд спільно з Мінветеранів).
- Інші категорії – фінансуються громадами в межах їх фінансової спроможності.
- Окремі пільги – за рахунок відповідних державних органів.
Тобто відповідальність чітко розмежована, без «перекладання» витрат.
4. Чи потребує реформа додаткових коштів з держбюджету?
Так, але обґрунтовано і поетапно. Для реалізації реформи потрібен запуску Єдиної автоматизованої системи обліку оплати проїзду (ЄАСООП). Орієнтовно йдеться щонайменше про 60 млн грн за розробки та запуску відповідної системи протягом двох років.
З урахуванням розширеного функціоналу ЄАСООП (облік пільг, компенсацій, контроль, обмін із державними реєстрами) потреба може бути вищою, але ці витрати одноразові, створюють інфраструктуру прозорості, дозволяють уникнути системних втрат у майбутньому.
5. Чи є ризик, що компенсації будуть неповними або із затримками?
Законопроєкт усуває головну причину затримок – відсутність обліку. Кожна пільгова поїздка фіксується в системі. Періодичність перерахування коштів визначається Кабінетом Міністрів. Компенсація базується на фактичних даних, а не «середніх нормах». Це принципово інша модель, ніж нинішня.
6. Чи не перекладає законопроєкт відповідальність на громади?
Ні. Законопроєкт розроблявся з врахуванням позиції Асоціації міст України, органів місцевого самоврядування та перевізниками.
Громади самі визначають обсяг гарантій для пільговиків (крім ветеранів), платять лише за реально здійснені поїздки та отримують інструменти планування маршрутів і витрат.
7. Як реформа захищає людей з пільгами?
Для людини реформа означає відсутність конфліктів із водіями, відсутність «доведення» права на пільгу та зрозумілий і простий механізм користування.
Пільга реалізується через банківську картку, яку вже мають майже всі отримувачі пенсій і соцдопомоги.
У разі втрати картки її можна заблокувати в банку, отримати нову, перереєструвати через ЦНАП.
8. Чи працюватиме система у разі технічних збоїв або без інтернету?
Так. Територіальні системи обліку (АСООП) можуть працювати офлайн. Передбачено, що дані мають накопичуються та передаватись після відновлення зв’язку. Це вже застосовується в існуючих транспортних системах.
9. Як законопроєкт гарантує оплату перевізникам?
Ключовий принцип реформи: кожна поїздка оплачується. Незалежно від того, пільговик чи платний пасажир: пасажир прикладає картку, система фіксує поїздку; перевізник отримує оплату. Це знімає фінансові ризики та конфлікти.
10. Чому передбачено перехідний період до 1 липня 2028 року?
Перехідний період потрібен, щоб впровадження було поступовим. Йдеться про розробку підзаконних актів, проведення конкурсів органів місцевого самоврядування та обласними адміністраціями на визначення операторів територіальних систем обліку оплати проїзду, монтаж обладнання та підключення до національної системи обліку та оплати проїзду, реєстрація пільговиків. Це реалістичний, технічно обґрунтований графік.
11. Що станеться, якщо законопроєкт не буде ухвалений?
Відмова від реформи означатиме збереження системи, яка вже не працює.
На практиці це призведе до:
- подальшого зростання конфліктів у транспорті між водіями та пільговиками;
- збільшення кількості відмов у пільговому проїзді, зокрема для ветеранів;
- фінансового виснаження перевізників, які виконують соціальну функцію без компенсації;
- згортання або припинення маршрутів із високою часткою пільгових пасажирів;
- посилення соціальної напруги та втрати довіри до держави.
- ускладнить перехід на європейську модель організації перевезень пасажирів.
Фактично, без ухвалення законопроєкту держава залишає проблему на рівні конфліктів у салоні автобуса, замість того щоб вирішити її системно і відповідально.