ЄСВ та доплата до МЗП у місяці перебування у відпустці без збереження зарплати

Доплата до мінімальної заробітної плати

Порядок забезпечення мінімального розміру заробітної плати регулюється ст. 3-1 Закону про оплату праці. Згідно з нормами цієї статті, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну (годинну) норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний провести доплату до рівня МЗП.

Однак, у випадку, коли працівник не виконав місячну норму праці у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (згідно зі ст. 25, 26 Закону про відпустки), гарантований розмір мінімальної заробітної плати розраховується пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованого часу).

Це означає, що роботодавець не повинен дораховувати працівнику «живі» гроші до повного розміру МЗП, якщо той не працював повний місяць. Порівняння фактичної зарплати з мінімальною проводиться не з повним розміром МЗП, а з його часткою, що відповідає відпрацьованим дням. Якщо за відпрацьований час працівнику нараховано суму, що відповідає його окладу (який не може бути меншим за МЗП у розрахунку на норму часу), додаткових нарахувань на користь працівника здійснювати не потрібно.

Алгоритм розрахунку:

1. Визначити пропорційну МЗП: (8 647 грн/кількість робочих днів за нормою у лютому) × фактично відпрацьовані дні;
2. Порівняти фактично нараховану зарплату (оклад, надбавки, премії) з цією пропорційною сумою;
3. Якщо фактична зарплата менша — нарахувати доплату до пропорційного рівня МЗП.

Важливо! Відпустка без збереження заробітної плати є виплатою за невідпрацьований час, тому вона не враховується при забезпеченні мінімального розміру зарплати.

Нарахування ЄСВ

На відміну від правил оплати праці, правила нарахування ЄСВ підпорядковуються вимогам Закону про ЄСВ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 цього Закону, якщо база нарахування ЄСВ за місяць є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП та встановленої ставки (22%).

Ця вимога застосовується до працівників за основним місцем роботи. Таким чином, якщо працівник частину лютого 2026 року працював, а частину перебував у відпустці без збереження зарплати, і його загальний дохід за цей місяць менший за МЗП, роботодавець зобов’язаний:

1. нарахувати ЄСВ на фактичну заробітну плату (22%);
2. визначити різницю між фактичною зарплатою та розміром МЗП (тобто провести доплата ЄСВ до мінімального рівня);
3. нарахувати ЄСВ на цю різницю за ставкою 22%.

Важливо зауважити, що вимога про доплату ЄСВ до мінімального страхового внеску не застосовується, якщо:

• працівник є особою з інвалідністю (ставка 8,41%);
• це сумісник (ЄСВ нараховується на фактичний дохід);
• працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць (у такому разі дохід дорівнює нулю, і обов’язок нарахування ЄСВ відсутній).

Висновки

• Доплата працівнику: доплачувати працівнику «на руки» до повного розміру мінімальної зарплати не потрібно, оскільки він не виконав повну норму часу. Оплата проводиться пропорційно відпрацьованому часу;
• ЄСВ: якщо працівник працює за основним місцем роботи і не має інвалідності, роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ у сумі не менше мінімального страхового внеску (МЗП × 22%), навіть якщо фактичний заробіток менший. Різниця між фактичним ЄСВ та мінімальним покривається за рахунок роботодавця.