Як визначити собівартість продукції, виробленої з давальницької сировини? (аудіоверсія)

ТОВ на загальній системі оподаткування уклало з елеватором договір на переробку давальницької сировини. Згідно з договором на елеватор було передано ріпак для переробки, в результаті чого отримано олію ріпакову та шрот. Як визначити собівартість олії та шроту? Якими документами оформити таку операцію?

Матеріали, передані в переробку сторонній організації, обліковуються на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291.

Передача сировини переробнику не призводить до її вибуття з балансу підприємства. Тому в бухгалтерському обліку така операція відображається проводкою з внутрішнього переміщення запасів: Дт 206 - Кт 201 (208, 209) – передано сировину в переробку.

Після завершення переробки готова продукція оприбутковується на рахунок 26 «Готова продукція». Вартість послуг переробника та інші витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, включаються до її виробничої собівартості.

Отже, собівартість продукції, виготовленої з давальницької сировини, складається з:

  • вартості переданої в переробку сировини;
  • вартості послуг із переробки;
  • транспортних витрат на доставку сировини переробнику та транспортування готової продукції на склад підприємства;
  • інших прямих витрат, пов'язаних з отриманням готової продукції.

Розподіл витрат між олією та шротом

У результаті переробки ріпаку підприємство отримує два види продукції:

  • основну продукцію – ріпакову олію;
  • супутню продукцію – шрот.

Відповідно до п. 11 НП(С)БО 16, виробнича собівартість основної продукції зменшується на вартість супутньої продукції.

Оцінка супутньої продукції здійснюється:

  • за справедливою вартістю, якщо її планується реалізовувати;
  • за вартістю можливого використання, якщо вона буде використана у власній діяльності підприємства.

Нагадаємо, що справедлива вартість визначається як сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 19).

Якщо шрот планується використовувати у власному виробництві або для годівлі тварин, його вартість може визначатися виходячи з вартості аналогічних запасів з урахуванням ступеня придатності до використання (п. 2.12 Методичних рекомендацій №2).

Таким чином, собівартість олії визначається за формулою: Собівартість олії = Загальні витрати на переробку ріпаку – Вартість шроту.

При цьому шрот визнається окремим активом і оприбутковується на склад.

Документальне оформлення

Підставою для оприбуткування продукції є:

  • договір на переробку давальницької сировини;
  • накладна на передачу ріпаку в переробку;
  • акт наданих послуг з переробки;
  • звіт або акт переробника про вихід готової продукції;
  • товарно-транспортні накладні (за наявності перевезення);
  • прибуткові документи на оприбуткування олії та шроту.

Оцінку супутньої продукції доцільно оформити окремим внутрішнім документом, наприклад:

  • Актом оцінки супутньої продукції;
  • Актом про оприбуткування супутньої продукції;
  • бухгалтерською довідкою.

Форму такого документа підприємство може затвердити самостійно в наказі про облікову політику.

Бухгалтерський облік

Зміст операції

Дт

Кт

Передано ріпак у переробку

206

201

Відображено послуги переробника

26

631

Включено до собівартості транспортні витрати

26

631, 685

Оприбутковано шрот за справедливою вартістю (вартістю можливого використання)

26 (або 27)

26

Визначено фактичну собівартість олії

26

206

Висновки

  • Передана в переробку давальницька сировина обліковується на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку»;
  • Собівартість продукції формується з вартості сировини, послуг переробки, транспортних та інших безпосередньо пов'язаних витрат;
  • Якщо в результаті переробки отримано супутню продукцію (шрот), собівартість основної продукції (олії) зменшується на вартість такої супутньої продукції;
  • Вартість супутньої продукції визначається за справедливою вартістю або в оцінці можливого використання та оформлюється внутрішнім первинним документом підприємства.