Як визначити первісну вартість товару, що призначений для реалізації в рамках оборонних закупівель
Підприємство імпортує дизельний двигун для реалізації його Національній гвардії. Потрібно виконати вимогу про те, що прибуток підприємства не повинен перевищувати 25% первинної собівартості товару. Які витрати можна включити до цієї первинної собівартості? Як бути з тим, що виробник-нерезидент не надає інформацію про свою собівартість цього двигуна і про рівень свого прибутку?
Відповідно до п. 9 Постанови № 1275:
Перш за все треба виходити з того, що підприємство-імпортер не має можливості отримати інформацію про собівартість двигуна у виробника-нерезидента. Тому пропонуємо оцінювати розмір прибутку, виходячи з купівельної вартості двигуна у нерезидента згідно умов зовнішньоекономічного договору.
Імпортований двигун для підприємства-імпортера є покупним товаром, який належить до запасів.
Первісна вартість товару – це його фактична собівартість, визначена відповідно до НП(С)БО 9.
Відповідно до п. 9 НП(С)БО 9 первісною вартістю запасів,що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
На нашу думку, витрати на додаткову комплектацію тадіагностику двигуна згідно з вимогами покупця; витрати на підготовчі роботи щодо з’ясування усіх питань із виробником-нерезидентом стосовно замовлення і виробництва двигуна можна віднести до первісної вартості двигуна. Це витрати, які «безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях», або «інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів» - адже без них двигун не може бути реалізований підрозділу Нацгвардії. Дуже бажано, щоб всі ці умови були прописані в договорі: що саме повинен зробити імпортер двигуна перед тим, як реалізувати його Нацгвардії. Це буде додатковим аргументом на користь того, що всі відповідні витрати можна включити у собівартість двигуна як витрати на доведення його до стану, в якому він буде придатний до реалізації.
Щодо транспортно-заготівельних витрат: оскільки в даному випадку маємо одну одиницю товару, то всі витрати на його транспортування і перевезення до місця доопрацювання та реалізації можуть бути прямо віднесені до складу ТЗВ без узагальнення на окремому субрахунку.
Загалом, всі вищезазначені витрати, понесені з метою підготовки двигуна до реалізації, можна відносити на його собівартість записами:
Дт 281 Кт 632 – вартість двигуна за ціною постачальника-нерезидента з урахуванням вимог п. 6 НП(С)БО 21;
Дт 281 Кт 377 – митні платежі, що відносяться на собівартість;
Дт 281 Кт 631 (або 203, 66, 65 і т.д. – якщо транспортування власними силами) – витрати на транспортування двигуна на склад імпортера та до місця його підготовки;
Дт 281 Кт 20, 22, 66, 65, 631 – інші витрати, пов’язані з додатковою комплектацією та підготовкою двигуна до реалізації.
***
Залишається сумнівним той момент, що імпортер не має інформації про собівартість двигуна у виробника-нерезидента. За формальними вимогами п. 9 Постанови № 1275, собівартість товарів, робіт і послуг визначається виробником товару, надавачем послуг або виконавцем робіт на підставі стандартів бухгалтерського обліку. Тут не визначено, чи стосується ця вимога тільки вітчизняних виробників, чи вона стосується всіх виробників, в тому числі і нерезидентів, також не уточнено, які саме стандарти бухобліку повинні застосовуватися – чи тільки національні, чи будь-які, які застосовує виробник.
Також варто з’ясувати, що означає термін «первинна собівартість товару» у Постанові № 1275, оскільки в НП(С)БО такого терміну немає, натомість є «первісна вартість запасів, що придбані за плату» - див. п. 9 НП(С)БО 9. Чи тотожні ці терміни для цілей Постанови № 1275, з урахуванням норми про те, що собівартість товарів, робіт і послуг визначається виробником товару, надавачем послуг або виконавцем робіт на підставі стандартів бухгалтерського обліку?
Для додаткової впевненості радимо звернутися до Мінфіну за роз’ясненнями з цих питань.