Як врегулювати залишки на рахунку 661, що виявлені під час інвентаризації?

Виявлено недоплату зарплати

У бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції №291 за кредитом субрахунку 661 відображають нарахувану зарплату працівникам підприємства. Тому залишок за кредитом рах. 661 свідчить про заборгованість підприємства по зарплаті перед працівником. Така заборгованість підприємства перед звільненими працівниками по зарплаті підлягає виплаті, а не списанню. Зазначимо, що строку давності за розрахунками з працівниками по зарплаті законодавством не передбачено.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми при звільненні, він має право звернутися до суду (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Таким чином, накопичені суми за Кт 661 рахунку підлягають виплаті звільненим працівникам, а не списанню на доходи чи витрати. Крім того, в разі невиплати роботодавцем звільненому працівникові належних сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців (ст. 117 КЗпП).

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 та 5 п. 2 Порядку №100).

На практиці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Отриманий результат множиться на кількість робочих днів починаючи з дня після звільнення до дня фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування ПДФО у складі інших оподатковуваних доходів згідно з пп. 164.1.20 ПКУ.

Нарахований середній заробіток працівнику також підлягає відображенню у відповідному місяці кварталу Додатку 4ДФ єдиної звітності за ознакою доходу «127». Крім того, з такої суми слід утримати й ВЗ.

Відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні згідно з п. 5 розділу І Переліку №1170 включається до виплат, на які ЄСВ не нараховується, тож, в Додатку 1 єдиної звітності не відображається.

Виявлено надлишково виплачену зарплату

Вичерпний перелік підстав, які дають роботодавцю право проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в ч. 2 ст. 127 КЗпП. Де однією з підстав для утримання суми із зарплати працівника є повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав та розміру відрахування.

В даному випадку, працівник звільнений і утимати зайво виплачену йому суму зарплати неможливо.

Відповідно до норми ст. 1215 ЦКУ, не підлягає поверненню безпідставно отримана виплата, у тому числі зарплата, якщо роботодавець її провів добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку та недобросовісності з боку працівника.

Якщо надміру виплачена зарплата визнається доходом працівника у вигляді зарплати, то ПДФО і військовий збір, а також ЄСВ належало сплатити під час виникнення такої переплати. Водночас такі суми податків потрібно було відобразити за відповідний місяць виплати доходу у додатках 1 та 4ДФ єдиної звітності. Донарахування таких сум відображається у звітності як зарплата такому працівникові.

Якщо виявиться, що з сум переплат не були сплачені ПДФО, ВЗ та ЄСВ, то доведеться подати уточнюючий додаток 4ДФ за місяць кварталу певного року, у якому було виплачено більшу заробітну плату, ніж потрібно, а також відобразити донарахування у додатку 1 єдиної звітності за поточний місяць звітного кварталу, зазначивши місяць нарахування, в якому було здійснено переплату.

У платника податків у такому випадку виникне донарахування податкових зобов'язань з нарахування штрафу (у разі виникнення недоплати) та нарахування пені.

Штраф за подання уточнюючого додатку 4ДФ при зміні суми податків тягне за собою штраф у розмірі 1020 грн (п. 119.1 ПКУ).

Звертаємо увагу, що, можливо, у підприємства і не було перевиплати зарплати, а була виплата нецільової матеріальної допомоги. При цьому, законодавством не встановлено мінімальної суми нецільової матеріальної допомоги. У такому випадку сума переплати як нецільової фінансової допомоги у межах 4240 грн звільняється від оподаткування. Тому достатнім буде подати уточнюючий додаток 4ДФ з відображенням такого доходу з ознакою доходу «169» у межах неоподатковуваної суми.

Якщо ж всі необхідні платежі були сплачені при виплаті працівникам зайвих сум, ці суми були відображені у звітності, то виправляти і доплачувати нічого не потрібно. В бухобліку такі суми списуються до складу інших операційний витрат на рах. 949. Фінрезультат з метою оподаткування не коригується – через виключення для фізосіб у пп. 140.5.10 ПКУ.