Відповідач приховує майно після програшу суду: як підприємству забезпечити виконання рішення? (аудіоверсія)

Якщо рішення суду ще не набрало законної сили та існує ризик відчуження майна або вчинення інших дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити його виконання, підприємство може звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПКУ забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. Одним із основних заходів є накладення арешту на майно та/або грошові кошти відповідача, а також заборона відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору (п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПКУ).

Заходи забезпечення повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами. У заяві необхідно обґрунтувати необхідність забезпечення позову, зазначити конкретний захід та обставини, що свідчать про відповідний ризик. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ст. 139–140 ГПКУ).

Якщо рішення вже набрало законної сили?

У цьому випадку основним механізмом є виконавче провадження, а не забезпечення позову. Після набрання рішенням законної сили підприємству необхідно отримати виконавчий документ та пред’явити його до виконання державному або приватному виконавцю у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на інше майно боржника, крім майна, на яке законом не може бути звернено стягнення. Виконавець вживає передбачених законом заходів для виявлення коштів та іншого майна боржника, на які може бути звернено стягнення, зокрема коштів на рахунках, нерухомого та рухомого майна, майнових прав та інших активів.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна та коштів застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається постановою виконавця, а його розмір визначається з урахуванням суми стягнення, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця. Тому якщо підприємству відомо про конкретне майно боржника, рахунки, транспортні засоби, нерухомість або дебіторську заборгованість, відповідну інформацію доцільно невідкладно надати виконавцю.

Судова практика

Об’єднана палата КГС ВС у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 підтвердила можливість накладення арешту на майно відповідача в межах забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів. Верховний Суд зазначив, що такий захід є додатковою гарантією реального виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Верховний Суд підтвердив можливість забезпечення позову у спорі про стягнення грошової заборгованості шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача. Водночас Суд наголосив на необхідності дотримання принципу співмірності, зокрема недопущення подвійного забезпечення однієї і тієї самої вимоги.

Висновки

• Якщо рішення ще не набрало законної сили та існують підстави вважати, що без забезпечення позову його виконання може бути істотно ускладнене або унеможливлене, підприємство може звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема шляхом арешту майна або коштів відповідача;
• Якщо рішення вже набрало законної сили, необхідно ініціювати виконавче провадження та вживати заходів для арешту, розшуку і, за необхідності, реалізації майна боржника;
• У разі ризику відчуження або приховування майна важливо надати суду чи виконавцю конкретні докази та інформацію про активи боржника;
• Якщо заходи забезпечення позову були вжиті до ухвалення рішення і позов задоволено, такі заходи продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили. Якщо протягом цього строку за заявою стягувача відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання рішення суду.